ивом традиційних елементів поетики народного епосу раннього Середньовіччя (англійської та скандинавського) і особливих стильових прийомів (асоціативність, «приложимость», «формули сприйняття»), що зв'язують «Володаря кілець» з сучасністю.
Глава 2. Стилістика вигаданих мов в трилогії
. 1 Вигадані мови Толкієна у «Володарі кілець»
Темою даної курсової роботи стали авторські мови Дж. Р.Р. Толкієна, які створювалися паралельно з конкретними художніми текстами і забезпечували «реальність» відбуваються в них подій. Це, безсумнівно, штучні мови, виступаючі основним інструментом створення «можливого» світу. Однак у вигаданому світі вони функціонують як природні. Необхідною умовою виникнення можливого світу є існування об'єктів реального чи інших мистецьких світів: можливий світ виникає як відображення існуючого - його варіант, або трансформація. Якщо ми визнаємо, що кордони світу завжди задані межами мови, то це в рівній мірі відноситься як до реального, так і до всіх можливих світів. Цей світ утворюється «новим мовним каркасом», способом вираження, що дозволяє робити допущення про існування тієї області, до якої він відсилає [24] або, що тотожно, в результаті «мовної гри» суб'єкта зі світом. Можливий світ - це завжди текстовий альтернатива реальному світу, або світу, єдиною формою існування якого є текст.
Таким чином, створення нового світу передбачає і створення мови, який забезпечить його функціонування. Тут лінгвістика безпосередньо стикається з творчістю. Автор, подібно Деміург, не тільки творить світ по Слову, але і дає Слово своєму світу, подячний підношення Творцю, за Дж. Р.P. Толкієну.
У 1931 р професор Дж. Р. Толкієн, більш відомий читачам як автор «Хоббіта» і трилогії «Володар кілець» («The Lord of the Rings»), прочитав в Оксфорді лекцію «Таємний порок »(« A Secret Vice »), темою якої стало його дивне захоплення - створення власних мов (private languages):« Я пробував мови на смак, і вони пронизували серце лінгвіста. Це лише зміцнило мене в прагненні створити неіснуючий казковий мову, який доставляв би естетичну насолоду ... »[Тут і далі в цьому розділі використовуються цитати з листів Толкієна, з його лекції в Оксфорді, з Додатка F та інших додатків до« Володаря кілець ».] За Толкієну, основна риса мови - це креативність: моделювання мов первинне по відношенню до художньої творчості; історії придумуються потім, щоб забезпечити мир для вже створеного мови. Толкієн говорив, що всі його книги були лише спробою забезпечити реальність існування своїм мовам.
Розробка мовних моделей стає хобі Толкієна (підзаголовок оксфордской лекції - «a hobby for home»). Саму систему мов, на яких заснований світ «Володаря кілець», Толкієн почав створювати ще в юності. Вони були своєрідною іграшкою для початківця вченого, захоплювався структурної та фонетичної красою древніх мов (валлійського, давньо-англійської, гельської) і епосів («Сказання про Беовульфа», «Калевала»). Толкієн говорив про те, що якщо в англійській літературі немає власного епосу, то його слід створити. Він прийшов до переконання, що якщо хочеш зробити вигаданий мову більш-менш складним і «справжнім», потрібно придумати для нього історію, в якій він міг би розвиватися, в якій діяли б герої, що говорять на цій мові. Саме тоді й виник його грандіозний задум: ??«реконструювати», а вірніше - створити англійську міфологію.
Початок історії Середзем'я криється в бажанні Толкієна створити такий світ, в якому вигадані їм мови знайшли б життя і перестали бути виключно плодом лінгвістичних вправ: «Для мене мови та імена невіддільні від моїх творів. Вони були і залишаються спробою створити світ, в якому отримали б право на існування мої лінгвістичні уподобання. Спочатку були мови, легенди з'явилися потім ...
Серед англосакс текстів, які Толкієн читав в безлічі, йому попалося збори англосаксонських релігійних віршів - це був «Христос» Кюневульфа. І два рядки з поеми запали в душу особливо: Eala Earendel engla beorhtast ofer middangeard monnum sended
«Привіт тобі, Еарендел, ясновельможний з ангелів,/Над Середзем'ям людям посланий». У англосаксонському словнику «Earendel» перекладається як «сяюче світло, промінь», але тут це слово, очевидно, має якесь особливе значення. Сам Толкієн інтерпретував його як алюзію на Іоанна Хрестителя, але вважав, що спочатку слово «Еарендел» було назвою зірки, яка провіщає схід, тобто Венери. Слово це, виявлене у Кюневульфа, схвилювало його, незрозуміло чому. «Я відчув дивний трепет, - писав він через багато років, - ніби щось ворухнулося в мені, пробуджуючись від сну. За цими словами стояло щось далеке, дивне і прекрасне, і потрібно було тільки вловити це щось, куди більш древнє, ніж древні англосакси »[22, c. 106].
Цьому «дивовижно...
