ня якого не визначається окремими значеннями слів, що входять в нього [25].
Ідіома - лінгвістичний термін, що позначає вираз (мовний зворот), який вживається як деяке ціле, яке не підлягає подальшому розкладанню і звичайно не допускає всередині себе перестановки своїх частин. Характерним для ідіоми є те, що значення її не дорівнює значенню її складових елементів. Будучи завжди надбанням лише однієї мови (виняток становлять кальки ), ідіома є випадком ідіоматізму [24].
Ідіома - властивої тільки даному мови і не перекладається на інші мови стійкий зворот, значення якого не випливає з суми значень його складових елементів [23].
Отже, ідіома відповідає критеріям фразеологічного зрощення - семантично неподільного обороту, значення якого зовсім не виведений з значень складових його компонентів.
Найчастіше граматичні форми і значення ідіом не обумовлені нормами і реаліями сучасної мови, тобто такі зрощення є лексичними і граматичними архаїзмами.
Таким чином, існують різні підходи до трактування понять ідіома і идиоматичность .
Р.С.Гаманко підкреслює, що з кінця ХIX століття склалися дві традиції у вивченні идиоматики: англо - американська і європейська. Представники англо - американської традиції (Г.Суіт, Й.Бар - Хиллел, У.Чейф, Н.Хомського, Ф.Палмер, У.МакМорді, У.Вайнрайх та ін.) Трактують ідіому, по-перше, в міжмовної плані як форму вираження, специфічну для даної мови; по-друге, ці лінгвісти трактують ідіому під внутрімовними плані як словосполучення, у якого загальне значення не виводиться з суми складових частин. У лексикографічній практиці, при складанні словників ідіом, представники цього течії не зберегли строгих визначень і включали в число ідіом багато різнорідних утворень, наприклад, фразові дієслова типу get up, move in, фразеологізми, прислів'я, слова з метафоричним значенням, звуконаслідувальні слова. Таким чином, спостерігаються відмінності в лексикографічній практиці [20, с. 76 - 78].
До європейської традиції відносяться праці швейцарських, французьких, російських, радянських і німецьких учених: Ф. де Сосюра, Ш.Балли, П.Гиро, А.Булаховского, Ф.Фортунатова, В.Фляйшера, Г.Вотьяка та ін .. [20, с. 76].
На початку ХХ століття Ш. Баллі вказав на відмінності фразеологічних стійких словосполучень від вільних і запропонував класифікацію фразеологічного матеріалу, виділивши три групи фразеологічних сполучень: звичайні сполучення, фразеологічні групи і фразеологічні єдності. Їм було відзначено також відсутність чітких меж між різними групами словосполучень, у тому числі між вільними і що представляють собою нерозкладних єдності [9].
Радянська традиція відкрилася роботою І.Е.Анічкова Ідіоматика і семантика [5]. У ній він запропонував називати ідіоматикою науку про поєднання слів і протиставив її синтаксису і розглядав поєднання форм слів. До ідіомам, або ідіоматізмам, І.Е.Анічков відносив не тільки стійкі поєднання слів, а й повідомлення прийменників і слів типу at liberty, а також приказки та прислів'я. І.Е.Анічков висунув і проілюстрував теоретичне положення про те, що будь-яке слово в мові на кожному певному етапі його розвитку так чи інакше обмежена у своєму застосуванні, тобто абсолютно вільних поєднань в мові не існує; що тому так звані вільні словосполучення повинні вивчатися в рамках идиоматики поряд з будь-якими іншими типами словосполучень, до найбільш ідіоматичних [5]. У радянські роки у вітчизняній лінгвістиці панувала традиція, встановлена ??В. В. Виноградовим, що виділив фразеологію в окрему галузь науки [11; 12].
Деякі лінгвісти висловлювали думку про идиоматичности мовних одиниць (слів і стійких словосполучень). А.И.Смирницкому в статті До питання про слово (проблема тотожності слова) була висунута концепція невиводимості загального значення складного слова з його складових частин. Ця невиводимість значення цілого мовної освіти із сукупності значень назв частин була названа А.И.Смирницкому ідіоматічностью мовної освіти [40, с. 102].
А.А. Реформатський відніс до ідіомам як лексікалізірованние повідомлення (невільні повідомлення, прагнуть стати одним словом) типу заробітна плата, так і окремі слова, що вживаються в переносних значеннях [33, с. 69].
Наприклад, заєць у значенні безквитковий пасажир - Ідіома, перекладна на різні мови по - різному: франц. voyageur en contrabande - контрабандний мандрівник raquo ;, ньому. blinder Passagier - сліпий пасажир raquo ;, англ. quickfellow - моторний молодець
Таким чином, ідіоматика є прошарком лексикону мови, до складу якого входять разноструктурних вторинні експресивні номінації - слова, словосполучення і речення. При такому тлумаченні ідіоматика виходить за межі фразеолог...
