ся спільно зі службою виробничого менеджменту (при нормалізації запасів сировини і матеріалів) або зі службою маркетингу (при нормалізації запасів готової продукції). Основна мета цих заходів - вивільнення частини фінансових коштів, відмерлого в наднормативних запасах. Розмір вивільняються фінансових коштів у цьому випадку визначається за формулеx  
  ФСВ = Зн - ЗФ = (Здн - ЗДФ) х СР, (1.8) 
  де ФСС - сума вивільняються фінансових засобів у процесі нормалізації запасів; 
  Здн - норматив запасів в днях; 
  ЗДФ - фактичні запаси в днях; 
  СР - середньоденний обсяг витрачання запасів; 
  Зн - норматив запасів; 
  Зф фактичні витрати. 
  У практиці фінансового менеджменту для відображення реальної вартості запасів може бути використаний метод LIFO (останній прийшов - перший пішов). Відповідно до нього запаси направляються в виробниче споживання або на реалізацію за цінами, за якими було зафіксовано їх останнє надходження. На відміну від методу FIFO (перший прийшов - перший пішов), коли використання запасів здійснюється за цінами їх первинного формування, метод LIFO дозволяє отримати реальну оцінку цих результатів в умовах інфляції і ефективніше управляти вартісною формою руху запасів. 
  Під дебіторською заборгованістю розуміються зобов'язання клієнтів (дебіторів) перед підприємством з виплати грошей за надання товарів або послуг. 
  На рівень дебіторської заборгованості впливають такі чинники: 
				
				
				
				
			  - оцінювання та класифікація клієнтів залежно від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності, історії кредитних відносин та умов оплати; 
  контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості; 
  аналіз і планування грошових потоків з урахуванням коефіцієнтів інкасації. 
  Управління дебіторською заборгованістю засноване на двох підходах: 
  1) порівняно додаткового прибутку, пов'язаної зі схемою спонтанного фінансування, з витратами і втратами, що виникають при зміні політики реалізації продукції; 
  2) порівнянні і оптимізації величини і термінів дебіторської і кредиторської заборгованостей за рівнем кредитоспроможності, часу відстрочки платежу, стратегії знижок, доходів і витрат по інкасації. 
  Оцінка реального стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка ймовірності безнадійних боргів, - одне з найважливіших питань управління оборотним капіталом. Ця оцінка ведеться окремо по групах дебіторської заборгованості з різними термінами виникнення. Фінансовий менеджер повинен використовувати накопичену на підприємстві статистику, а також вдатися до послуг експертів-консультантів. Приклад оцінки реального стану дебіторської заборгованості наведено в табл. 1.1. br/> 
 Таблиця 1.1 
  Оцінка реального стану дебіторської заборгованості * 
  Класифікація дебіторів за термінами виникнення заборгованості, Сума дебіторської заборгованості, тис. руб.Удельний вага в загальній сумі,% Ймовірність безнадійних боргів,% Сума безнадійних боргів, тис. руб.Реальная величина заборгованості, тис. руб . ДН. 0-30 1 000 43,82 22098030-60 600 26,29 42457660-90 500 21,91 73546590-120 100 4,38 151585120-150 50 2,19 2512,537,5150-180 20 0,88 501010180-360 10 0,44 757,52,5 понад 360 2 0,09 951,90,1 Разом 2 282 100,00 5,52125,92 156,1 * Розраховується на основі експертних оцінок або за даними статистики підприємства. 
  Як видно з даних табл. 1.1, підприємство не отримає 125,9 тис. руб. дебіторської заборгованості (5,52% від загальної її суми). Саме на цю суму доцільно сформувати резерв по сумнівних боргах. p align="justify"> З метою максимізації припливу коштів підприємству слід використовувати різноманітні моделі договорів із гнучкими умовами форми оплати і ціноутворення. Можливі різні варіанти: від передоплати чи часткової передоплати до передачі на реалізацію та банківської гарантії. p align="justify"> Пропозиція знижок виправдано в трьох основних ситуаціях: 
  1) якщо зниження ціни призводить до розширення продажів, а структура витрат така, що реалізація даної продукції відображається на збільшенні загального прибутку, товар високоеластічен і має достатньо високу частку постійних витрат; 
якщо система знижок інтенсифікує приплив коштів (ДС) в умовах дефіциту на підприємстві, можливо коротко термінове критичне зниження цін аж до від'ємного фінансового результату від проведення конкретних угод;
система знижок за прискорення оплати більш ефективна, ніж система штрафних санкцій за прострочену оплату.
 У всіх випадках можна говорити про спонтанне фінансуванні, яке при інфляції ве...