любить, тому що воно в кінцевому рахунку закінчується вічністю, переходить у неї. Звідси конфлікт між цими категоріями, який приймає частиною форму протистояння білого і чорного.
"Диктат мови - це і є те, що в просторіччі іменується диктатом музи, насправді це не муза диктує вам, а мова, яка існує у вас на певному рівні крім вашої волі ", - сказав Бродський в одному інтерв'ю; цю думку він повторив і в своїй Нобелівської промови. [1, с.269]
Який онтологічної цінністю володіє художнє слово в сучасному світі, яке ставить індивіда перед вибором: "прожити своє власне, а не нав'язану або приписане ззовні, навіть самим благородним чином виглядають життя "або ж "Витратити цей єдиний шанс на повторення чужої зовнішності, чужого досвіду, на тавтологію "? [1]
Слово як опір якої б то не було деспотії, як майбутнє культури, що реалізуються в її сьогоденні.
"Поета далеко заводить мову ... "- ці слова Цвєтаєвої Бродський втілив у своєму поетичному досвіді, а також у житті, яка викинула його на далекий берег.
2.3. "ПОЕТА ДАЛЕКО Заводить мову ... "
АНАЛІЗ ТВОРЧОСТІ
Лауреат Нобелівської премії 1987 року по літературі, поет російської культури нині, з волі долі, належить американській цивілізації.
Роберт Сильвестр писав про Бродського: "На відміну від поетів старшого покоління, дозрілих в той час, коли в Росії процвітала висока поетична культура, Бродський, що народився в 1940 році, ріс у період, коли російська поезія перебувала в стані хронічного занепаду, і внаслідок цього змушений був прокладати свій власний шлях ".
Висловлювання Сильвестра досить справедливо, тому що в якості поезії видавалося те, що існувало на сторінках преси, - але це був абсолютний дурниця, про це і говорити соромно, і згадувати не хочеться.
"Цінність нашого покоління полягає в тому, що, ніяк і нічим не підготовлені, ми проклали ці самі, якщо завгодно, дороги "- пише Бродський. "Ми діяли не тільки на свій страх і ризик, це само собою, але просто виключно по інтуїції. І що чудово - що людська інтуїція приводить саме до тих результатів, які не так разюче відрізняються від того, що справила попередня культура, стало бути, перед нами не розпалися ще ланцюга часів, а це чудово ". [3, с.126]
Поет російської культури нині належить американської цивілізації. Але справа не обмежується цивілізацією. У випадку з Бродським еміграція не просто географічне поняття. Поет пише на двох мовах, чітко усвідомлює "денну" і "Нічну" діалектику двомовності, і його вірші, написані в еміграції, існують одночасно в російській та англійській словесних "оболонках", на сторінках російськомовних книг і, паралельно, американських поетичних журналів. Сенс цього паралелізму, напевно, не в тому, що будучи спадкоємцем двох поетичних традицій, поет поєднує в собі дві поетичні культури. Його авторські переклади - не механічний жест, а момент розкриття і пізнавання англо-американського ...
