охвостовім. Це належно прокоментував Павло Чубань: В«Одним ві світом мазані. Обтешетесь зверху культурою, прибере у ідеальні хімо-роди та ї красуєтесь; а дмухні Тільки на вас, подряпай трішки, - то Такі ж жіроїді у грунті В»!.
Конфлікт світоглядного й морально-етичний планів (Михайло и Павло) завершується залишкових розходженням сторін. Випробування життям, потреба активно діяті, ствердіті свои слова вчінкамі Зробили наявний ті, Що з Певного міркувань пріховувалося, затушовувалося. Особливо огидно розкриває свое єство панство у ставленні до селян (сцена біля маєтку, коли Катря приходити Побачити и поговоріті з Михайлом).
ПРЕДСТАВНИК Нової демократічної інтелігенції є Павло Чубань - натура послідовна, дійова, рішуча. Цею образ спорідненій з обертав свої постатей В«Нових людейВ» у прозі 70-90-х років XIX ст., Зокрема Тимофія Жука (В«Ліхі людиВ» Панаса Мирного), Семена Жука (В«Семен Жук и его РодичіВ» О. Кониського), Юрія Горовенко (В«Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часівВ» О. Кониського), Павла Радюка (В«ХмариВ» І. Нечуя-Левицького) та ін. Альо драматургія таких героїв на тій годину галі не показувать (образ Мирона Серпокрил з'явився у драмі І. Карпенка-Карого В«Понад ДніпромВ» у 1897 р.). М. Старицький Виступивши тут новатором. Новим Було для української драматургії і таке точне, виразности змалювання В«підпанківВ», людців з лакейською псіхологією-огидний породження розтлінної моралі влада імущіх. Добровільні шпигуни, донощікі, пліткарі й злодії, істоті, що втратив Людський душу, - мабуть, найстрашнішій результат ліцемірства, розбещеності, что панують у цьом середовіщі, прікріті Чемна фразою и респектабельних, про Людське око, поведінкою. З такою викривальний силою, як зобразив О. Островський Російське видання купецтво через доповідну показ середовища, в якому воно Діє ї живе, его повсякдення побут и поведінку, М. Старицький показавши українських поміщіків и їхнє найближче оточення. У Цій темі ВІН такоже є духовним спадкоємцем Т. Шевченка.
Реалістічно відтворів драматург и наростания селянського протесту проти панської сваволі, - Аджея реформа 1861р. по суті Нічого НЕ змінила у становіщі народу. Як и раніше, селянство у рабській залежності від великих землевласніків. Чого вартий вігук пані Ляшенкової на адресою Катрі, яка В«ЗазіхнулаВ» на ее сина: В«Розкачати її!В»? p> Ліше у далекому Майбутнього сподівається інтелігент-народник Павло Чубань СОЦІАЛЬНОЇ справедливості: В«... Не ми, а діти чг онуки землю по правді поділять ... В».
Драма В«Не судилосьВ» є вершиною реалізму М. Старицького. Автор В«Нарисів історії української літературьі XIX в.В» М. Петров вважать, что п'єса є етапною у творчості письменника, як и в українській літературі загаль. В«ПрегарноюВ» вважаться п'єсу ї І. Франка. p> 7. Коментар роботи студентов
8. Підсумок заняття
Старицький творчість вірш
письмовий доведіть або спроста одну з тез:
а) В«Більшої уваги, чем оповіданню, реалісті (Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький) Надаються історічному романові та повісті ... При цьом романи й повісті ... творять з метою, прикладна до сучасності: нагадаті своєму народові его героїчні Традиції, провести через історічну алегорію Сучасні думки, посіліті народну самосвідомість В»(Валерій Шевчук);
б) В«Старицький - один Із дерло національніх поетів, что, за образним висловом Франка, перестали В«натягаті на собі Мужицька свиту В»и самє ЦІМ вплінулі на своих літературних наступніківВ» (Микола Зеров). br clear=all>
9 . Домашнє Завдання
виклика (напам'ять)
Ніч яка, господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки Збирай ...
Вийди, коханая, працею змору,
Хоч на хвіліночку в гай!
Сядемо укупі ми тут под калиною -
І над панами я пан ...
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
стелиться полем туман;
Гай чарівний, Ніби Променя всіпаній,
Чі загадався, чи спить?
Він на стрункій та вісокій осічіні
Листя пестліво тремтить;
Небо незміряне всіпано зорями -
Що то за божа краса!
Перл-зорями теж под тополями
Грає перліста роса.
Ті НЕ Лякать-но, что свои ніженькі
Вмочіш в холодному росу:
Я тобі, вірная, аж до хатінонькі
Сам на руках однесу.
Ті НЕ лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько;
Тепло-ні вітру, ні хмар ...
Я Пригорний тобі до свого Серденько,
Й займется зразу, мов жар;
Ті НЕ лякайсь, аби тут та підслухалі
Тиху Розмова твою:
нічка поклала всех, соном огорнула -
Ані шелесне в гаю!
Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас НЕ сполохи їх сміх ...
Чі ж нам, окрівдженім частиною клятих
Й хвиля кохання - за гріх?
Розміщено на