астиною судження, тоді як прислів'я існує в мові на правах цілого судження. Приказка відрізняється від прислів'я і своєї конкретною темою, чином і формою. Образність прислів'їв і приказок відрізняється від образності билин, казок, пісень і інших жанрів фольклору. Принципи створення образу в прислів'ях і приказках пов'язані зі специфікою пословично - поговорочного жанру. Прислів'я гранично коротким, вона висловлює загальне судження в одному реченні. Не даючи розгорнутого зображення явищ життя, прислів'я знаходить свої специфічні, гранично місткі й влучні образні форми. Однією з поширених форм вираження загального відстороненого судження в прислів'ях є алегорична передача його через поодинокі факти, явища чи дії. Судження втратило б своє значення, якби прислів'я сприймалася буквально, у своєму прямому сенсі. Однак не всі прислів'я вдаються до загальної алегоричній образності. Багато прислів'я вживаються і в прямому значенні слів. На думку В.П. Юдіна, «прислів'я - це короткі народні вислови афористичного характеру. Вони мають одночасно буквальний і переносний (образний) план або тільки переносний план і в граматичному відношенні складають закінчені пропозиції. Приказками називають стійкі вислови, що відрізняються особливою стислістю, мають буквальний або переносний сенс і володіють незавершеністю умовиводи »[Юдін 1999: 11]. У живої розмовної мови прислів'я та приказки часто сусідять з фразеологізмами, йдуть поруч, паралельно, навіть переходячи один в одного і взаємодіючи між собою.
Російські письменники, поети і критики звертали увагу на ідейно-художні особливості прислів'їв і приказок, закликали вчитися на їх прикладі образності, влучності і стислості вираження думки. Багато хто з них займалися збором цих перлів народної поезії і мови.
Прислів'я - короткий народний вислів з повчальним змістом, народний афоризм [Ожегов 1999: 568]. Прислів'я - короткий вислів, повчання, більше у вигляді притчі, іносказання або у вигляді житейського вироку; прислів'я є собь мови, народної мови, що не вигадується, а народжується сама; вона переходить в приказку або простий мовний зворот, а сама про себе говорить. Прислів'я не дарма мовиться. Пень не околиця, дурна мова не прислів'я [Даль 2002: 368].
Узагальнюючи сказане, можна прийти до висновку про те, що проблема розмежування прислів'їв і приказок ще не вирішена. Ряд дослідників розрізняють прислів'я та приказки. Невирішеним залишається і питання в мовознавстві про включення прислів'їв під фразеологічну систему російської мови, а також проблема визнання прислів'їв одиницями мови і мови.
Досі прислів'я і приказка російської мови не має чіткого визначення. Хоча немає жодного словника російських паремій, де не робилися б спроби визначити смисловий зміст даного мовного явища. Думаю, це обумовлюється, насамперед, тим, що дуже мало видавалося праць загального характеру, але набагато більше текстів та необгрунтованих визначень. Ті ж автори, які намагалися навести чітку класифікацію прислів'їв і приказок, грунтувалися на понятті тематики, тому приходили до різних точок зору.
1.2 Прислів'я та приказки в аспекті вивчення
Вперше невеликі збірники прислів'їв були складені в XVII столітті невідомими любителями російської словесності. Укладач першого дійшов до нас збірки «Повісті або прислів'я всенародно за алфавітом»...
