іціях є те, що вони у своїй сукупності визначають різноманіття змістів, що виступають в якості предметів, на які може бути спрямована рефлексія. Так, суб'єкт може рефлексувати: а) знання про рольовій структурі і позиційно організації колективної взаємодії; б) уявлення про внутрішній світ іншої людини і причини тих чи інших його вчинків; в) свої вчинки й образи власного «я» як індивідуальності; г) знання про об'єкт і способи дії з ним.
В особистісній сфері людини рефлексія охоплює як комунікативні процеси, так і процеси самоосмислення, самосвідомості:
рефлексія є гарантом позитивних міжособистісних контактів, визначаючи такі партнерські особистісні якості, як проникливість, чуйність, терпимість, безоцінне прийняття і розуміння іншої людини та ін (С.В. Кондратьєва, В.А. Кривошеєв, Б.Ф. Ломов);
рефлексія забезпечує взаєморозуміння і узгодженість дій партнерів в умовах спільної діяльності, кооперації (В.А. Лефевр, Г.П. Щедровицький);
рефлексія як здатність людини до самоаналізу, самоосмислення і переосмислення стимулює процеси самосвідомості, збагачує «Я-концепцію» людини, є найважливішим чинником особистісного самовдосконалення (А. Г. Асмолов, Р. Бернс, В.П. Зінченко);
рефлексія сприяє цілісності та динамізму внутрішнього життя людини, допомагає стабілізувати і гармонізувати свій емоційний світ, мобілізувати вольовий потенціал, гнучко управляти їм (В.В. Столін, К. Роджерс).
Виділення зазначених сфер існування рефлексивних процесів значною мірою умовно. У психологічній реальності буття людини його мислення не ізольовано від його особистісних особливостей, а продуктивність мислення значною мірою залежить від реалізації особистісної позиції суб'єкта мислення, від глибини його «особистісних смислів» (А. Н. Леонтьєв), залучених до вирішення проблеми. Механізмом, опосредующим і зв'язує операціонально-предметну сторону мислення і особистісні смисли суб'єкта, включені в розумовий процес, є рефлексія (А.В. Брушлинский, Ю.Н. Кулюткин, Г.С. Сухобская, І.М. Семенов). p>
Виходячи їх вище викладеного ми можемо зробити наступні висновки: У поданні про рефлексії можна виділити дві лінії. Західна психологія в особі структуралізму, функціоналізму, біхевіоризму, гештальтпсихології, орієнтована на природничо-науковий підхід, заперечує поняття рефлексії як зайвий для пояснення психічних явищ конструкт. І другу лінію вивчення рефлексії, яка характерна для вітчизняної психології. Рефлексія тут виступає як пояснювальний принцип розвитку самосвідомості та психіки в цілому (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Б.В. Зейгарник).
1.2 Розвиток самосвідомості в ранньому юнацтві
«Періодом виникнення свідомого« Я »», - пише І.С. Кон, - «як би поступово ні формувалися окремі його компоненти, здавна вважається підлітковий і юнацький вік» [32; 145] Розвиток самосвідомості - центральний психічний процес перехідного віку. Ранній юнацький вік - це друга стадія фази життя людини, названа дорослішанням або перехідним віком, змістом якої є перехід від дитинства до дорослого віку. У зв'язку з явищем акселерації межі підліткового віку зрушили вниз, і в даний час цей період розвитку охоплює приблизно вік з 10-11 до 14-15 років. Відповідно раніше починається юність. Рання юність (15-17 років) тільки почат...