Проте державні допомоги залишаються наріжним каменем у забезпеченні доходів осіб пенсійного віку ОЕСР, складаючи в среднем60% доходів пенсіонерів. Ос-тальние40% діляться порівну між приватними пенсіями та іншими видами заощаджень, з одного боку, і доходами від зайнятості в пенсійному віці з іншого. Звичайно, в будь-якому випадку великі країнові відмінності [17].
За оцінками демографів, около70% сьогоднішніх західноєвропейців проживе більше 65 років, а 30-40% - більше 80 років. Прогнози демографів говорять про те, що в найближчі 50 років вікова структура населення в європейських країнах різко зміниться на користь середніх і старших віків. До 2050 р. 37% населення континенту складуть літні люди. Згідно з прогнозними оцінками експертів ОЕСР, витрати на пенсії (при збереженні розмірів пенсій на досягнутому рівні) в бліжайшіе10-15 років збільшаться в 1,5-1,8 рази і складуть до 2020 року: у Німеччині - 21,6% ВВП; у Франції - 21,6% ВВП; в Австрії - 23,7% ВВП; в Італії - 25,6% ВВП. [6] (Таблиця 3).
Таблиця 3 - Прогнозні оцінки збільшення витрат на пенсійне страхування, у% до ВВП
Страна2000 г.2020 г.Австрия17,623,7Бельгия13,817,0Германия16,421,6Греция13,015,7Италия19,725,6Испания11,713,6Франция16,521,6Швеция12,115,9Швейцария10,616,9Россия5,48,1 Джерело: дані ОЕСР, прогнозні оцінки Пенсійного фонду Російської Федерації.
Особливістю реформування пенсійного забезпечення в розвинених країнах, на відміну від розвиваються, є те, що більшість нововведень насправді не є такими, а носять скоріше коригувальний характер. Останні пенсійні реформи стали спробами по-новому розподілити завдання державного та приватного секторів у пенсійному страхуванні. При цьому доходи пенсіонерів в багатьох розвинених країнах вже давно складаються з приватних і державних пенсій, на відміну від країн з економікою, що розвивається, де основним видом пенсійних доходів продовжують залишатися державні виплати.
Всіх розвинені країни можна поділити на дві групи: країни з переважаючим приватним пенсійним забезпеченням (Австралія, Данія, Фінляндія) і з переважною державною пенсійним забезпеченням (Бельгія, Німеччина, Італія і США). У першій групі країн приватні пенсії є обов'язковими або за законом, або згідно з тарифними угодами, і, отже, глибоко інтегровані в загальну пенсійну систему. У другій - участь у приватній пенсійній системі добровільна, тому лише незначна частина працюючих за наймом отримує приватну пенсію [15].
До теперішнього часу сформувалося три напрями реформування державних пенсійних систем:
) Підтримання курсу на збереження пріоритету класичної розподільної системи, використання «параметричного підходу» із застосуванням заходів корекції окремих параметрів системи:
скорочення витрат пенсійної системи за рахунок підвищення пенсійного віку та скасування пенсійних пільг;
збільшення доходів шляхом підвищення ставок пенсійних внесків, розширення бази справляння внесків;
оптимізація доходів і витрат за допомогою заміни або модифікації розрахункових формул
підвищення рівня збирання пенсійних внесків.
) Збереження основ розподільної системи з введенням накопичувального елементу.
) Перехід на повністю накопичувальну п...