альну їдальню, де 600 осіб щодня отримують гарячі обіди.
У фонді працює юрист і психолог. Нужденні направляються в санітарний пропускник, отримують одяг, в установи охорони здоров'я тощо.
Незважаючи на зусилля окремих міністерств і відомств, а також низки громадських організацій, проблема осіб без певного місця проживання залишається однією з найгостріших, в рамках якої не вирішений цілий комплекс не тільки соціальних, а й організаційно-технологічних питань. Не визначений статус бомж; відсутня державна система їх обліку; недостатня розвинена мережа соціальних установ для допомоги зазначеної категорії населення. Практично відсутня система підготовки кадрів (соціальних працівників, соціальних психологів, соціальних педагогів, медичних психологів тощо) для роботи з бомжами і бездомними людьми.
З 1993 р організація і діяльність установ для осіб без певного місця проживання і занять стали загальнодержавної турботою. Для обслуговування цієї категорії громадян існують такі установи соціального обслуговування, як будинку нічного перебування, соціальні готелі і притулки, центри соціальної адаптації. Кожне муніципальне утворення вирішує проблему бродяг по своєму.
. 2 Організаційно-технологічний аспект соціального патронажу бездомних
У практиці соціальної роботи існує два основних підходи до клієнтів і їх проблемних ситуацій:
технічний підхід;
комунікативний підхід.
При технічному підході соціальний працівник здійснює коригувальні інтервенції в життєві ситуації клієнта. Соціальна корекція - це вид спеціальних прийомів та заходів, спрямованих на подолання, ослаблення або виправлення недоліків розвитку індивіда, викликаних соціальними умовами.
При комунікативному підході соціальний працівник встановлює комунікативну взаємодію і засноване на ньому співпрацю з клієнтом. Соціальний працівник разом із клієнтом вирішує або полегшує проблемну ситуацію, підвищує компетентність клієнта, формує середовище, що реагує на його потреби, і створює соціальні зв'язки між клієнтом і його оточенням.
При роботі з бездомними від соціального працівника потрібне яскраво виражена комунікабельність і співпереживання до бездомних і тому середовищі, в якій вони живуть (комунікативний підхід). Їм необхідно дати можливість відчути людське ставлення до себе, не образити, пропонуючи елементарні послуги: нічліг, харчування, медичну та психологічну допомогу. Після здобуття психологічної адекватності і мінімального соціального набору (одягу, харчування, даху над головою) проблеми бездомних починають вирішуватися за рахунок їх активного бажання змінити свою долю за допомогою соціальних працівників.
Для осіб з великим стажем бездомності потрібна тривала копітка робота, спрямована на їх соціальну та психологічну реабілітацію. Отримавши житло, люди, як правило, відтворюють звичний спосіб життя бездомних, заробляючи на життя збиранням пляшок або старих речей. Підтримуючи контакти з вуличною середовищем, людина ризикує кожної миті знову опинитися н?? вулиці. Процес тривалої реабілітації колишніх бездомних передбачає відновлення соціальних зв'язків, отримання професійних кваліфікацій для інтеграції в ринок праці.
Реабілітація - це комплексна, багаторівнева, етапна і динамічна система взаємопов'язаних дій, спрямованих на відновлення людини в правах, статусі, здоров'я, дієздатності у власних очах і перед обличчям оточуючих. Вона включає деякі особливості профілактики та корекції відхилень.
Профілактика в системі реабілітації пов'язана з усуненням, згладжуванням і зняттям причин, умов і факторів, які викликають ті чи інші відхилення у розвитку особистості. Найчастіше вона взаємодіє з середовищем, соціальним оточенням людини. До принципів профілактичної роботи відносять основні вимоги, правила, норми, які повинні пред'являтися до змісту, форм і методів профілактичної роботи. До цих принципів відносять:
принцип персоніфікації профілактичної роботи (орієнтація на конкретну особистість з її потребами);
принцип суб'єктності (клієнт соціальної роботи має стати активним учасником профілактичного процесу);
принцип креативності змісту профілактичного процесу (утримання соціальної діяльності залежить від умов і труднощів у процесі її здійснення).
Як показує досвід ряду регіонів Росії, для профілактики бездомності та бродяжництва необхідно;
активна взаємодія з пенітенціарними установами конкретного регіону. Працівники системи виконання покарання, урядових установ, а також громадяни, що готуються до звільнення з місць позбавлення волі, повинні отримувати повну інформацію про всі ...