лексикою призвели до лінгвістичної неоднорідності за мовами.
З точки зору мовної вибірковості багато БФ характеризуються розбіжностями у внутрішній формі. Цей вид міжмовних розбіжностей властивий насамперед БФ, концептуализирует окремі біблійні ситуації (в термінології В. Г. Гака - ситуативні БФ). У різних мовах в якості основи номінації можуть бути обрані різні риси однієї і тієї ж ситуації, в силу чого і утворюються різні за внутрішньої і зовнішньої формі БФ. Так, вечеря Христа з учнями був їхнім останнім і таємним побаченням. В англійській позначенні цієї події актуалізується перша риса: The last supper; в російській-друга: "таємна вечеря". Несподівана зміна переконань позначається по-англійськи on the road to Damascus-"по дорозі до Дамаску" і по-російськи "перетворення Савла в Павла". Ця різниця в БФ двох мов може бути інтерпретовано як відображення різних аспектів одного й того ж події. У цьому випадку має місце змістовне варіювання біблеїзмів при їх смислової синонімічності. У наведених прикладах можна спостерігати різну емотивну забарвлення біблеїзмів, що належать англійської та російської лінгвокультуре. У біблеїзми the last supper простежується емотивний конкретизатор "смуток" на тлі емотивного мікрокомпонента "схвалення в силу великої святості і унікальності біблійного події ". У відповідному російською варіанті такий емотивний конкретизатор не проглядається.
Виділяються також формальні БФ, що збігаються за формою і компонентного складу, але мають різні емотивні смисли: Noah's ark і Ноїв ковчег. Англійська біблеїзм позначає рятівний засіб, сам порятунок/+ /. Ковчег зображується символічно як засіб для порятунку віруючих з поглинаючого моря безбожності завдяки хрещенню-свого роду судну, яке не тоне в житті [Бідерманн 1996]. У термінах російської культури поняття "ковчег" має іншу інтерпретацію. У "Словнику російської мови" С.І. Ожегова зазначено, що в переносному значенні слово "ковчег" асоціюється в російськомовному суспільстві з різнорідною групою людей або тварин, що опинилися з'єднаними в тісному сусідстві/-/[Ожегов 1989].
За результатами проведеного аналізу лінгвокультурних особливостей біблеїзмів можна стверджувати, що, як і будь-який текст, біблеїзм так само живе в культурі, яка визначає його адекватне розуміння і національну специфіку по відношенню до текстів інший культури. На підставі цього біблеїзм можна вважати лінгвокультурних текстом. Біблеїзми презентируют семантику культури, тобто вербалізують знаки "мови" культури. Варіювання емотивних смислів біблеїзмів у проаналізованих лінгвокультурах дозволяє зробити висновок про те, що культурна специфіка по мовам проявляється також і в особливостях емоційного сприйняття біблійних ситуацій та їх відображенні в біблеїзмів у вигляді емотивних конкретізаторов семантики біблеїзмів. Оскільки біблеїзми сходять до одного з культурно значущих текстів будь-якого християнського суспільства, то виражаються ними національно-культурно марковані смисли належать до культурних констант, культурним еталонам, задає моральні та поведінкові орієнтири, а також емоційні вектори інтерпретації в процесах інтеріоризації нового знання.
3. Роль біблеїзмів у формуванні емоційно-смислової домінанти тексту
На думку Л.А. Новікова, "сучасний аналіз мови художньої літератури характеризується детермінантний підходом, пошуком ведучих, домінантних мовленнєвих засобів, які дозволяють виділити головні, ключові слова, семантичні текстові поля тощо, що організують цілісне єдність художнього тексту в його естетичному сприйнятті "(цит. за: Бабенко 2003: 214). p> Останнім часом в науці про мову активно розробляється проблема емоційної домінанти тексту [Піщальникова 1991; Кінцель 2000; Іонова 1998 і др.]. Думається, що причиною цього є все виразніше оформляла антропоцентрическая парадигма в лінгвістиці кінця XX - початку XXI століть. Вчені звертаються до продуктів мови (тексту, слово, фразеологічним одиницям і т.д.) через призму людського мікрокосму, його світосприйняття та світовідчуття: "Антропологічний характер сучасної лінгвістики передбачає дослідження мовних процесів ..., коли суб'єкт мовлення і її реципієнт включаються в опис мовних механізмів "[Телія 1991: 36].
Поняття домінанти ввів в науковий дискурс психофізіолог Л.А. Ухтомський, який стверджував, що саме принцип домінанти є фізіологічною основою уваги і предметного мислення. Надалі виявилася перспективною думка про універсальність принципу домінанти, який став використовуватися в аналізі літературно-художніх творів: "Всякий розповідь <...> є, звичайно, складне ціле, складене з різних елементів, організованих у різного ступеня, в різній ієрархії підпорядкувань та зв'язку, і в цьому складному цілому завжди виявляється деякий домінуючий і пануючий момент, який визначає собою побудова всього іншого оповідання, сенс і назва кожної його частини "[Виготський 1965: 206].
Поняття домінанти було використано та об...
