тю біди і напасті, У всякого Федірки свої відмовки; Наш Філат не буває винен; Дружка на дружку, а все на Петрушку; Який Пахом, така й шапка на ньому; Який Мартин, такий у нього і алтин; За Івашці сорочка.
Рими в прислів'ях виконують важливу функцію. Вони підкреслюють, підсилюють ритмічність прислів'їв, виділяють найбільш значні у смисловому плані слова. Наприклад: Солдат-неборак гірше лапотно лика. Про солдата ж: Ситий крупицею, п'яний водицею; Морських топить море, а сухопутних трощить горі. Однак особливо відчутна Рітмообразующіе роль рим в багаточленних прислів'ях. Наприклад: Хороми криві, сіни луб'яні, слуги босі, собаки хорти . Рими у віршованій мови виконують важливі ідейно-виразні художні функції. p> Прислів'я вживаються в живої розмовної мови. І багато з них являють собою зразки саме розмовної прози. Що ж стосується віршованих прислів'їв, то і вони несуть на собі печатку прозового контексту, в якому вони вживаються. У прислів'ях ми знаходимо всі елементи віршованій мови. Але їх віршовані як би розмивається під впливом прозового контексту. Тому одні прислів'я мають всі ознаки віршованої мови, інші - Тільки деякі з цих ознак: дотримується, наприклад, розмір, але немає в прислів'ї рими, і навпаки, одна частина прислів'я може бути організована стихотворно, а інша - прозаїчно. Рима у прислів'ях може бути і може не бути. Все це створює умови, за яких прислів'я абсолютно органічно використовуються в розмовній мові: і виділяються з неї, і в той же час не виглядають в ній якимось чужорідним тілом. br/>
Всяк студент свій факультет хвалить.
хто здав іспит - групі не товариш.
Студент, що заєць, тіні декана боїться.
Чи не бійся студент, бийся за стипендію.
Скільки доценту пташкою НЕ співай, він все одно на двійку дивиться.
Знає студент, звідки відповідь списаний.
Прислів'я є своєрідними регуляторами людської поведінки і світорозуміння, котрі представляють собою клішірованние судження, що виражають досвід народу щодо моральних чи категоріальних імперативів.
Прислів'я та приказки - одні з найбільш частотних по вживання в розмовній мові паремій: на 800 текстів приблизно 200 - пословічние. Багато хто стверджує, що в мовної ситуації говорить для подолання комплексу соціального самотності важливо створити ілюзію стоїть за ним щільного і гомогенного соціального простору, і для цього йому необхідно ввести в мову прислів'я, підкресливши тим самим те, що його думка грунтується не так на відірваних від людського життя уявленнях. Конкретні цілі впливу прислів'я на свідомість визначаються безпосередніми цілями адресанта мовного повідомлення та семантичної навантаженням самої прислів'я, її смисловим потенціалом.
Прислів'я та приказки є інструментом, закарбовується у свідомості сенс ситуації, що перетворює цю ситуацію в певний урок. З допомогою пословічно тексту адресант намагається впливати на поведінку адресата через повідомлення. b>
Висновок
Прислів'я та приказки, будучи частиною культури даного народу, завжди залишалися і залишаться актуальними, незважаючи на розвиток економіки і техніки, на прогрес і т. д. У будь-який час прислів'я та приказки будуть характерною рисою даного народу, об'єктом уваги і дослідження.
Проаналізувавши близько 100 прислів'їв і приказок, я прийшла до наступних висновків:
- прислів'я та приказки багатозначні і яскраві. Вони знаходяться поза часом і поза класового поділу, тобто їх використовує в рече як багаті люди, так і люди нижчих верств суспільства;
- прислів'я та приказки російської мови важкі для перекладу на інші мови;
- майже в будь-якій мові можна підібрати еквіваленти російським прислів'ям і приказкам.
Аналіз зібраного матеріалу показав, що деякі пословічние і поговорочние освіти, традиційно подаються в словниках та довідниках як варіанти більших одиниць, насправді є цілком самостійними виразами. Так, вираз Бабуся надвоє сказала і Або дощик, або сніг, або буде, або ні майже завжди вживаються самостійно, а не в складі приказки Бабуся надвоє сказала, або дощик, або сніг, або буде, або ні і не сприймаються як частини однієї приказки. Прислів'я Вік живи, вік учись і Вік живи, вік учись, а дурнем помреш не можна вважати квантитативних (тобто различающимися числом компонентів) варіантами однієї і тієї ж одиниці, оскільки вони висловлюють абсолютно різне (по суті навіть антоніміческое) значення, і не відповідають кардинального ознакою варіантів, а саме: допустимості взаємозаміни в будь-яких контекстах.
Список літератури
1. Анікін В.П. Російські прислів'я та приказки. -М., 1988. p> 2. Круглов Ю.Г. Російське народне поетичну творчість. -М., 1986. p> 3. Крав...
