виражається в системі знаків, норм (стилістичних, орфографічних, пунктуаційних, риторичних, оповідних), вживаних у приватному порядку, що індивідуалізує мова і розширює межі жанру. Безумовно, авторський стиль може обмежуватися якимись приписами (пор. вимоги до написання ділових документів, наукових робіт, юридичних жанрів), які частково або повністю відсутні в ЕУР і в ЕПРР. Слід враховувати той факт, що про нерелевантності індивідуального стилю як ознаки жанру побічно говорив М.М. Бахтін: "індивідуальний стиль не входить в задум висловлювання, які не служить одній його метою, а є, так би мовити, епіфеноменом висловлювання, додатковим продуктом його "[Бахтін 1986: 254].
До околожанровим (типовим) компонентів відносяться мовні варіанти висловлювань, що формують і впізнаваність жанру, наприклад, образ автора, образ адресата, варіанти ситуацій та пр.
До власне жанровими ознаками відносяться типові мовні варіанти реалізації інваріантної моделі жанру.
Для вичленування жанрових і нежанровим складових жанру необхідні наступні кроки. p> 1. Висування аксіоми про те, що:
1) жанрові ознаки, закладені в типовий проект будь-якого РЖ, виявляються на всіх ядерних рівнях жанру (і встановлюються при описі жанру по КСМ);
2) зміна типових компонентів висловлювання тягне за собою модифікацію жанру.
2. Виділення компонентів висловлювання шляхом вичленування інваріанта з типових проявам фаціента і зіставлення реального існування реалій і внутрітекстових їх репрезентацій, проекцій. p> 3. Уточнення типового і нетипового для жанру характеру проекцій, такими способами: інтроспективно-індуктивним і емпіричним.
Висловлювання, існуючи в межах певного жанру, представляє деяку проекцію реалій, які мають до нього певне ставлення, в типовому жанровому ключі. Засвоєний носіями мови тип відображення дійсності окремими мовними жанрами ("мова входить в життя через конкретні висловлювання "[Бахтін 1986: 253]) дозволяє інтерпретувати, ототожнювати різного роду проекції відповідно до обраним автором жанром. Так, наприклад, вислів: "Я тебе люблю", що має певну семантику, в різних жанрах ЕПРР (лист, дівочий альбом, книга скарг і пропозицій і інш.) має різну інтерпретацію. p> Методичних способом відділення типового від індивідуального матеріалу в РЖ з'явився принцип зміни характеристик на інші, протилежні. Слідуючи логіці нашого дослідження, змінені типові (жанрові маркери) ознаки спровокують модифікацію жанру: зміна внутрішніх і зовнішніх ознак жанру.
В якості ілюстрації застосування методу охарактеризуємо одна з ознак "Комунікативна ситуація" жанру "записка" ("листок паперу із записом, коротеньке лист; короткий виклад якого-небудь справи "[ЛЕС 1990: 215]). Записка вписана в певну комунікативну ситуацію, позажанрових ознакою записки є будь-яка ситуація, в якій цей жанр створюється, а типові моменти, властиві процесу створення записки, організовують певне мовна поведінка комунікантів і ототожнення її (записки) як жанру. Типові комунікативні ситуації (околожанровий момент), в яких створюється жанр "записка", пов'язані з визначенням взаємовідносин між комунікантами: 1) встановлені досить близькі стосунки (приватна записка) чи офіційні відносини, передбачають відсутність особистого контакту (офіційна записка), і наявністю різного роду пріпятствій для усної комунікації, 2) комуніканти знаходяться в одному або різних приміщеннях, але досить близько (знаходяться в різних аудиторіях, але через певний проміжок часу адресат опиниться на тому ж місці, де знаходився автор; знаходяться в різних аудиторіях, але досить близько, тому третя особа передає повідомлення адресату), 3) не мають можливості усного спілкування. Розглянуті комунікативні ситуації носять варіативний характер, не виключається можливість і інших ситуацій. Слідуючи логіці нашого дослідження, описані типи комунікативних ситуацій не можуть бути жанровими маркерами, так як при зміні їх (знаходження в одній аудиторії/знаходження в різних аудиторіях, наявність можливості побачитися/відсутність можливості побачитися) жанрова своєрідність залишається незмінним. Інваріантом комунікативної ситуації жанру "приватна записка" (то є внутріжанровой ознакою) є наступні компоненти: 1) сфера спілкування - Неофіційна; 2) знаходження комунікантів в одній комунікативної просторово-часової площини, так зване "комунікативне со-битіГ© "[Воронова 2003: 3] (під єдиним комунікативним простором розуміється відчуття присутнього адресата: автор або його спостерігає, або вони десь поруч, в межах невеликого простору: аудиторія, будинок, будівлю, місто) припускає некодифицированного (подібну усній) мова, вписаність у комунікативну ситуацію; 3) високий рівень спонтанності. Результати зробленого аналізу свідчать про те, що у жанру "приватна записка", існує "образ_ комунікативної ситуації ", який враховується при виборі жанру і впливає на тип побудови висловлювання. Визначимо інші маркери жанрів в різновидах ЕПРР. <В
4 Жанрові ...
