х слів вони можуть мати різні значення (наприклад, дієслово to be може бути і модальним дієсловом, і дієсловом-зв'язкою, і допоміжним дієсловом, службовцям для освіти продовжених імен та пасивної форми). Слід також зазначити, що кілька службових слів, є різними частинами мови, збігаються за формою, значення ж їх при цьому можуть бути близькими (наприклад, прислівник off і прийменник of), а іноді і досить віддаленими (порівняти, наприклад, прислівник off, прийменник off і послелог off в деяких складових дієслів типу to put off). У реченні може бути безліч слів такого типу (наприклад, she ran out into the garden, he jumped up out of his arm-chair тощо) та потрібна спеціальна тренування, щоб навчитися правильно співвідносити їх відповідними знаменними словами є далі труднощі, в розумінні зі слуху так званих «складових дієслів» типу to put off, to put away to put up to put down і так далі.
Є, далі, труднощі в розумінні зі слуху так званих «складові дієслів» (compound verbs) типу to put on, to put away, to put off, to put up, to put down і т. д. Справа в тому, що основна частина дієслова, яку учні чують першою, часто спрямовує їхню думку але хибним шляхом, так як вона в їхній свідомості, природно, асоціюється з тим конкретним значенням дієслова, яке їм добре відомо і яке може бути вельми далеким від значення складеного дієслова (порів. наприклад, to put - класти і to put up - змиритися). Складність розуміння ускладнюється ще й тим, що друга частина дієслова може далеко відстояти від першої (наприклад, Put your hat and coat on! I do not want to put the question off any longer; і т. Д.).
Якщо врахувати також і те, що послелоги за формою не відрізняються від прийменників і часто стоять на тому ж місці, де міг би бути і прийменник (наприклад, Чи не slipped on his glasses - Він швидко надів окуляри) , то стане ясно, що учням іноді дуже важко зрозуміти такі пропозиції.
Чималу труднощі представляє також розуміння зі слуху формотворчих суфіксів і флексій англійської мови, нечисленних за своєю кількістю, але відрізняються омонимичностью і багатозначністю (наприклад, -s може бути суфіксом, множини іменників, формою присвійного відмінка іменників , і закінченням третього особи однини дієслів і сьогоденні невизначеному часу).
Той факт, що зв'язок між словами здійснюється переважно за допомогою службових слів, призводить до того, що і знаменні слова недостатньо чітко виділяються в потоці мови: вони зливаються зі службовими словами. У багатьох випадках вони ні мають жодних формотворчих суфіксів і флексій, їх кінцеві звуки піддаються змінам під впливом вимови сусідніх звуків та м буд.- усе це призводить до того, що корінь слова (носій його сенсу) не завжди відразу розпізнається.
Слід також зазначити, що окремі частини мови в англійській мові не мають настільки чіткого оформлення, як у російській мові, що також створює додаткові труднощі в розумінні англійської мови учнями.
Нарешті, не можна обійти мовчанням і англійська синтаксис. Вкажемо хоча б на те, що в англійській мові широко вживаються причетні і інфінітівние обертів, зазвичай відповідні у російській мові підрядним пропозицій. В англійській мові, далі, часто спостерігається пропуск спілок перед підрядними реченнями (наприклад: the man yon met ..., The book you brought me .., I have not the thing you want і т. П.), Що є нетиповим для російськомовного учня.
Стилістичні особливості мовлення також ускладнюють сприйняття мови на слух. Такими особливостями є зворотний порядок слів «інверсія», бессоюзное підпорядкування (he told us he would come), наявність еліптичних пропозицій, вживання спеціальних конструкцій, типових для усного мовлення. 2) Труднощі, пов'язані з мовною формою повідомлення виникають з двох причин: а) завдяки вмісту в повідомленні вивчаючому мовною матеріалу, б) в наслідок наявного в повідомленні знайомого, але складного для сприйняття на слух мовного матеріалу. У 7,8 класах можна допустити 3% незнайомих слів. У якісному відношенні незнайомі слова не повинні бути так званими «ключовими словами», тобто словами, несучими основну інформацію тексту.
В цілому, в залежності від конкретних навчальних завдань і за ознакою повноти розуміння інформації розрізняють два види аудіювання: аудіювання з повним розумінням і аудіювання з розумінням основного змісту тексту. Тексти для аудіювання з повним розумінням не включають незнайомої лексики і виразів, які могли б з'явитися перешкодою при сприйнятті. При аудіюванні тексту з розумінням основного змісту учень повинен прагнути розуміти текст в цілому. На середньому етапі основна увага повинна приділятися розвитку вміння повністю розуміти текст. [12,46]
Говорячи про труднощі мовної форми, слід згадати про довжину пропозицій. Відомо, що обсяг короткочасної пам'яті, в якій ...
