дному висловленню і одному й тому типу інтонації може відповідати кілька інтонаційно-кінетичних комплексів. Якщо порівняти зміна в міміці, виразі очей, у відтінках інтонації в таких висловлюваннях - Яка погода!- Із захопленням сказав А (ІК - 5); Яка погода!- З сумом сказав В (ІК - 5).
2. Одна і та ж емоція в різних типах висловлювань може виражатися різними комплексами з можливим збігом окремих компонентів. (Х поїхав. - Як поїхав? (ІК - 2) здивувався Y; -Уехал? (ІК - 3) здивувався Z).
. Один і той же інтонаційно-кінетичний комплекс може вживатися у різних типах висловлювань. (Х йде! (ІК - 2 переляк); - Який же це Х? (ІК - 2 переляк); Навіщо він сюди йде? (ІК - 2 переляк)
. Жести і міміка можуть розглядатися як один із засобів вираження значення звучного висловлювання поряд з синтаксичною конструкцією, лексикою, інтонацією і смисловими зв'язками даного висловлювання з контекстом. Виступаючи насамперед як дублери, «зоровий образ» емоційних інтонацій, жести і міміка можуть посилювати свою дифференцирующую роль у висловлюваннях з одним і тим же лексико-граматичним складом і типом інтонації, различающимся своїми модальними (частіше тембральними) реалізаціями.
. Власне кінетична (жести-мімічна) частина інтонаційно-кінетичного комплексу може включати в себе ручний і головний жест, міміку мовця, погляд. При цьому в якості значимих ознак можуть виступати положення і напрямок руки і голови [Костомаров 1994]. Слід розрізняти не тільки вираз, але й напрямку погляду [Муханов 1984]. Всі ці ознаки можуть виявитися істотним у відмінності відтінків суб'єктивного ставлення мовця в висловлюванні.
. Кінетична частину висловлювання може реалізуватися в мові не в повному складі своїх компонентів; ті чи інші рухи можуть виконуватися з різним ступенем інтенсивності. Типові, масово відтворювані руху (кінеми), що входять в інтонаційно-кінетичний комплекс і складові невід'ємна ознака звучного висловлювання, слід відрізняти від рухів нетипових, властивих лише певному індивіду.
При навчанні російської мови як іноземної емоційні інтонації представляються в нерозривному зв'язку з їх жесто-мимическими корелятами. Міміка, а також положення голови, поза мовця можуть розглядатися як своєрідний «артикуляційний уклад» емоційної інтонації. У роботу над емоційним висловлюванням включається момент «емоційного налаштування», здатний у багатьох випадках автоматично спричинити за собою необхідну «артикуляцію» - міміку, жест, позу.
Вивчення емоційних інтонацій в нерозривному зв'язку з їх жесто-мимическими корелятами не тільки полегшує продукування і сприйняття емоційних висловлювань в усному мовленні, але й сприяє також розвитку навичок правильного, відповідного авторським задумом інтонування художнього тексту.
Визначити приховане, що не виражене в самому висловлюванні суб'єктивне намір говорить, а через нього - правильну інтонацію допомагає й такий різновид жестів, як посмішка. Цей жест вимагає особливого дослідження. Посмішка у багатьох народів відіграє помітну роль у комунікативній поведінці, будучи важливим компонентом спілкування і навіть його обов'язковим елементом [Бризгунова 1984].
. 4 Усмішка як клас комунікативних знаків
Вперше у вітчизняній науковій літературі, російський лінгвіст А.А. Реформатський поставив питання про характері і способах спільного (інтерактивного) існування в одному комунікативному акті декількох знакових систем. Особливо важливим для побудови лінгвістичної теорії діалогу та загальної теорії знаковою комунікації А.А. Реформатський вважає виявлення і опис різних можливих співвідношень між мовними і немовними знаковими кодами і побудова типології виділюваних у ході такого аналізу одиниць і категорії [Реформатський +1963].
Саме проблема співвідношення вербальних і невербальних знаків присвячена наша робота. Посмішкам як семиотически навантаженим одиницям присвячено досить багато досліджень. Джон Каспер Лафатер став саме тією людиною, з якого почалося систематичне вивчення рухів тіла і міміки обличчя, включаючи посмішки. Він був першим, хто провів докладний спостереження і опис кореляцій між виразами обличчя, позами і жестами, з одного боку, і типами особистісних характеристик людини, з іншого.
З фізіологічної точки зору посмішку можна описати як діяльність м'язів обличчя, в результаті якої розтягуються губи. З посмішки матері, з посмішки і голоси дитини починається життя людини на землі. Усміхнене обличчя матері є найбільш ефективним стимулом, на який здатний реагувати немовля на самій ранній стадії свого життя. Найбільший теолог нашого часу Ганс Урс фон Балтазар у своїй останній лекції в 1998 році виголосив такі слова: «Дитина пробуджується до свідомості тільки любов'ю, ...
