Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Курсовые проекты » Процес фізичної реабілітації осіб з порушенням опорно-рухового апарату

Реферат Процес фізичної реабілітації осіб з порушенням опорно-рухового апарату





відь на питання, чи зможе пацієнт після хвороби або травми повернутися в спорт і, якщо зможе, через який термін. Перспективне планування охоплює всі етапи реабілітації (MP, CP, СТ). На кожному з них визначаються завдання, засоби і терміни, що дозволяє лікарю-реабілітатору визначити і загальну тривалість реабілітації при конкретному виді патології.

Практичним вираженням ідей перспективного планування є лікувально-реабілітаційні програми (ЛРП) при найбільш важливих захворюваннях і травмах у спортсменів. Порівняння ходу реабілітації конкретного спортсмена з ЛРП при даній патології дозволяє реабілітатору в ряді випадків виявити відставання темпу відновлення, проаналізувати його причини і скоригувати хід реабілітації. Разом з тим ЛРП допомагають покращити організаційно-економічну діяльність центрів реабілітації спортсменів і служать орієнтиром для складання індивідуальних програм їх реабілітації. При цьому використовуються різні канали інформації: 1) специфіка захворювання або травми. 2) стадія хвороби, 3) біомеханічні особливості зони ушкодження і виду спорту, 4) анамнестичні дані, 5) індивідуальні особливості спортсмена (вік, стать, професія, психологічні особливості та ін.), 6) спортивна кон'юнктура (спеціалізація, кваліфікація, роль в спортивній команді, календар майбутніх змагань та ін.).

Система точного дозування, оперативного контролю та корекції фізичних навантажень використовується в основному, починаючи з етапу CP, коли загальні та спеціальні фізичні навантаження досягають значного обсягу та інтенсивності. У цей час процеси саногенезу ще не завершені повністю, зокрема, зона ушкодження опорно-рухового апарату володіє ще підвищеною реактивністю, зберігаються окремі функціональні порушення в роботі інших органів і систем. Безсистемне неконтрольоване використання фізичних навантажень майже неминуче призводить до різних ускладнень. Особливо небезпечно безконтрольне використання різних тренажерів, все більш широко впроваджуються в практику. У той же час тривале застосування явно занижених фізичних навантажень без їх збільшення і ускладнення спеціальних вправ, хоча й безпечно, але не дає тренувального ефекту. [16]

Оперативне планування дозволяє успішно вирішувати питання підбору адекватного фізичного навантаження, її контролю, корекції і швидкого виведення спортсмена на тренує режим, виключаючи при цьому ризик серйозних ускладнень. З цією метою для кожного пацієнта складається індивідуальний план-програма фізичного навантаження з урахуванням специфіки та стадії захворювання і травми, функціонального стану, специфіки обраного виду спорту та спортивної кон'юнктури. При визначенні специфіки і первісною дозування спеціальних вправ реабілітатор, спираючись не тільки на загальноклінічні та інструментально-функціональні методи діагностики (гониометрией, тонусометрію, динамометрію, електроміографію та ін.), Але також на ручні і рухові тести. При захворюваннях внутрішніх органів особливу інформаційну цінність мають тести зі східчасто підвищується фізичним навантаженням і одночасним дослідженням ЕКГ, складу сечі, крові, секреції шлунка і т.д. Облік цих показників дозволяє реабілітатору з великою точністю визначити можливість виконання пацієнтом спеціальних вправ, практично виключивши при цьому ускладнення.

При ручному тестуванні визначається стійкість (стабільність) суглобів, можливість розвивати м'язові зусилля без болю. Рухові тести дозволяють визначити не тільки принципову можливість виконання спеціальної вправи, але і отримати деякі кількісні характеристики. При виконанні вправ з використанням тренажерів необхідно зіставити індивідуальний максимум амплітуди працюючого суглоба з робочою амплітудою спеціального вправи. Наприклад, при вправі на велоергометрі робоча амплітуда в колінному суглобі становить 75 ° (згинання) і 175 ° (розгинання). Ясно, що якщо у даного пацієнта зберігається залишкова контрактура і згинання в колінному суглобі досягає тільки 85 °, а розгинання - лише 160-165 °, то спроба тренуватися на велоергометрі викличе травмування колінного суглоба. При «розпущеності» колінного суглоба у фронтальній площині невиправдано призначення імітації ковзанярського ходу або рухів слаломіста на відповідних тренажерах і т.д.

Неодмінною попередньою умовою призначення низки спеціальних вправ є виконання кількісних рухових тестів. Так, після оперативного лікування ушкоджень колінного суглоба спортсмен може приступити до повільного бігу без ризику ускладнень, якщо відсутні запальні явища або дегенерація суглобового хряща й успішно виконали тест на тривалу ходьбу (дистанція не менше 5-6 км, швидкість - не менше 7-8 км/ч). Визначивши принципову можливість виконання того чи іншого спеціального вправи, реабілітолог планує його дозування. У фазі повної ремісії можливий прямий підбір навантаження (потужність, величина додаткового обтяження, кількість повторень і інші парам...


Назад | сторінка 8 з 11 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Травми і захворювання опорно-рухового апарату спортсменів
  • Реферат на тему: Техніка та методика навчання вправам у пауерліфтингу. Основні і формуючі в ...
  • Реферат на тему: Спорт. Індивідуальний вибір видів спорту або систем фізичних вправ
  • Реферат на тему: Контроль за ефектівністю методів фізичної РЕАБІЛІТАЦІЇ в лікуванні захворюв ...
  • Реферат на тему: Особливості підбору і застосування спеціальних вправ для навчання техніки б ...