ни. Якби приїжджий пхав парижанам або москвичам босу ногу, навряд чи це викликало б захват. Житель Відня каже В«цілу рукуВ», не замислюючись над сенсом своїх слів, а житель Варшави, коли його знайомлять з дамою, машинально цілує їй руку. Англієць, обурений витівками свого конкурента, пише йому: В«Дорогий сер, ви шахрай В». Християни, входячи в церкву, костел чи кірху, знімають головні убори, а єврей, входячи в синагогу, покриває голову. У католицьких країнах жінки не повинні входити до храму з непокритою головою. У Європі колір жалоби чорний, в Китаї - білий. Коли китаєць бачить вперше, як європеєць або американець йде під руку з жінкою, часом навіть її цілує, це здається йому надзвичайно безсоромним. У Японії не можна увійти в будинок, не знявши взуття; в ресторанах на підлозі сидять чоловіки в європейських костюмах і в шкарпетках. У пекінській готелі меблі була європейської, але вхід в кімнату традиційно китайським - ширма не дозволяла увійти прямо; це пов'язано з поданням, що чорт йде навпростець; а за нашими уявленнями рис хитрий, і йому нічого не варто обійти будь-яку перегородку. Якщо до європейцю приходить гість і захоплюється картиною на стіні, вазою або інший дрібничкою, то господар задоволений. Якщо європеєць починає захоплюватися штучкою в будинку китайця, господар йому дарує цей предмет - того вимагає ввічливість. Мати мене вчила, що в гостях не можна нічого залишати на тарілці. У Китаї до чашці сухого рису, яку подають наприкінці обіду, ніхто не доторкається - Потрібно показати, що ти ситий. Світ різноманітний, і не варто ламати голову над тим чи іншим звичаєм: якщо є чужі монастирі, то, отже, є й чужі статути В»(І. Еренбург. Люди, роки, життя).
Національна специфіка мовного етикету в кожній країні надзвичайно яскрава, тому що на неповторні особливості мови тут, як бачимо, накладаються особливості обрядів, звичок, всього прийнятого і не прийнятого в поведінці. [22, c.8-10]
В
Висновок
У висновку хотілося б ще раз відзначити актуальність теми даної роботи. Правила ведення мовлення є однією з основ ефективного управління промовою. p> У ході виконання роботи були розглянуті правила мовної поведінки для говорить і для слухача, які являють собою дві протиставлені один одному програми мовних дій. Аналіз висловлювань, що чиниться хто чує, визначає дії і характер оцінок мовця. Таким чином, реалізується загальне правило - дії слухача имплицируют дії мовця.
Хотілося б у якості рекомендації запропонувати 3 правила, яких повинен дотримуватися кожен. У бесіді потрібно вести себе у відповідності з правилами ввічливості, віддаючи перевагу бесіді перед немовним заняттям, вислуховуванню співрозмовника перед своєю промовою і, нарешті, "Вміючи промовчати", не порушуючи етикету бесіди. Ці три основних правила дозволяють нескінченно продовжувати мову, так як відсутність немовного дії припускає перехід до промови, вислуховування викликає мова, а гідне умовчання не перериває мови. p> Все, що може перервати мова або зробити її неплодотворной, вважається помилковим. Такими помилками може бути обрання не ту співрозмовника, порушення теми бесіди та порядку її ведення. Про це потрібно пам'ятати. br/>В
Список використаної літератури
1. Акишина А. А., Акишина Т. Є. Етикет російського телефонної розмови. - М., 1990. p> 2. Акишина А. А., Формановская М. І. Російський мовний етикет. - М., 1986. p> 3. Введенська Л. А., Павлова Л. Г. Культура та мистецтво мови. - Ростов - на Дону, 1995. p> 4. Веселов В. П. Аксіоми ділового спілкування та офіційної переписки. - М.: Маркетинг, 1993. p> 5. Виноградов С. І., Платонова О. В. та ін Культура російської мови. - М., 1999. p> 6. Волков А.А. Курс російської риторики.
7. Гольдін В. Є., Сиротиніна О. Б. Мовна культура // Російська мова. Енциклопедія. - М., 2003. p> 8. Гольдін В.Є. Книга для позакласного читання учнів 7-8 класів. - М., Просвітництво, 1983. p> 9. Гольдін В.Є. Мова і етикет.
10. Граудина Л.К. і Е.Н.Шіряев. - М.: НОРМА - ИНФРА: М, 1999. - 560 с. Культура російської мови: Підручник для вузів
11. Далецький Ч. Практикум з риторики. - М., 1996. p> 12. Лихачов Д.С. Листи про добре і прекрасне. // Слово лектора. - 1989. - № 4 - С.46-47. p> 13. Ножін Є. А. Основи радянського ораторського мистецтва. - М., 1981. p> 14. Різдвяний Ю.В. Введення в загальну філологію. - М., 1979. p> 15. Трофименко В. П., Волгін А. Н. Поговоримо про етикет. - М., 1991. p> 16. Формановская М. Мовний етикет і культура спілкування. - М., Вища школа, 1989. p> 17. Ягер Дж. Діловий етикет: Як вижити і процвітати у світі бізнесу. - М., 1994. p> 18. Довідник Практикум. Культура усного та писемного мовлення ділової людини. - 4-е вид. - М.: Флінта: Наука, 2000. - 315 с. p> 19. Ліературная газета. 1987, 9 вересня. p> 20. Журнал В«РобітницяВ», 1983, № 1. p> 21. Журнал В«вечірня Москва В», 1987. 1 Літературна газ...
