самим ситуацій, про які весь час тут йдеться. Мораль і істина в цьому сенсі дуже близькі, і не випадково: істини моралі відкриваються так само складно, як будь-які інші істини. Відносність моральності конкретних політичних ситуацій те саме що і відносності ситуаційної етики, про яку йшла мова вище. Мораль і істина одно конкретні в політиці (як і в інших сферах), і так само, як може бути поставлене питання про істинність того чи іншого політичного події або дії (тобто про їх ефективність, відповідно потребам і рішенням), може виникнути і питання про їх моральності щодо конкретних критеріїв. Можливий і питання про ступінь подібної моральності і про моральність самої її оцінки. Іншими словами, вільно чи мимоволі політик шукає виправдання відступів від критеріїв справжню моральність. Таке виправдання тим більше важливо для нього, що моральна аргумент, подібно етичному, служить одним з найважливіших легітимуючих доводів влади і політики, а ряд обставин ще більш ускладнює відносини політики і моралі. Наприклад, групова мораль і моральні відносини в групі (йдеться, природно, про політичні групах та відносинах) складніше, ніж моральність індивіда. Тому морально бездоганний індивід може вільно чи мимоволі брати участь у неморальною політиці групи: політичного інституту, організації - Партії, органу влади, армії і т.д. Звідси і колізії подвійної моралі - групової та індивідуальної і настільки часті кризи - часом досить важкі - індивідуальної і колективної свідомості, особливо часті в періоди суспільних криз. Можливо, втім, і зворотне: морально порочне індивід здатний корумпувати морально бездоганну групу чи кинути тінь на її моральну репутацію. До того ж мораль індивіда не завжди конкурує з політикою, оскільки не всякий індивід - політик чи значущий щось, учасник політичного життя. Відносини ж в групі і між групами - це вже політика, а значить, і мораль. Тому і виникають політичні та моральні парадокси масової підтримки порочних лідерів і режимів, участі - теж масового - в роботі далеко не бездоганних, а часом і просто злочинних організацій.
Розділяється і мораль різних політичних функцій, як, наприклад, моральна відповідальність політики та влади. Так безсумнівно моральна влада може бути змушена проводити неморально політику або, навпаки, морально порочна влада з волі історії береться за здійснення моральної політики, - що, як правило, не веде до її торжества. Цьому ми бували свідками не один раз у нашій новітній історії. p> Зазвичай вразливе співвідношення засобів і цілей політичного процесу при їх взаємному невідповідність породжують, разом з політичними дисфункціями, і моральні аномалії: аморальність і неетичність спроб досягти мети непридатними засобами само як і вибір недосяжних цілей. Аморальність таких невідповідностей не тільки в неможливості результатів політики (невиконанні політичного боргу, який стає моральним справою). Вона може виразитися в марних жертв, невиправданих очікуваннях, витратах часу і в найближ...