юють соціалізацію та індивідуалізацію особистості.
Таким чином, дисгармоничность розвитку може виступати в різних проявах, при занедбаності - в різних якісних утвореннях. p align="justify"> Загалом діти дошкільного віку з порушеним чином Я не вміють гармонійно взаємодіяти самі з собою, і, як наслідок, не вміють взаємодіяти з соціумом, із зовнішнім світом. На рівні зовнішніх поведінкових проявів, найчастіше це проявляється як некомунікабельність, сором'язливість, тихість, комфортність, аутичность, тобто гипоактивность. На поглибленому особистісному рівні невпевненість в самому собі переходить в невпевненість у своїй доречності в суспільстві. Такий конфлікт індивідуального і соціального може проявитися і гіперактивністю у вигляді неслухняності і агресивності. І те й інше - гіперактивність і гипоактивность - форми часто неадекватних захисних механізмів соціально невпевнених дітей. Діти, що мають неадекватну самооцінку, схильні мало не в кожній справі знаходити нездоланні перешкоди, реагуючи на них неадекватною поведінкою. Високий рівень внутрішньої тривоги не дозволяє їм пристосуватися спочатку до дитячої групі, потім до шкільного життя, і та ж проблема переходить у доросле життя.
Найбільш сильним гальмуючим фактором є те, що такі діти не можуть позитивно ставитися до себе такими, які вони є насправді - і хорошими, і поганими. Не вміючи любити себе, людина не може полюбити іншого. Тому так важливо вже в дитячому віці, коли закладаються основи майбутньої особистості, навчити дитину любити те, що в ньому є, бути вдячним за те, що він саме такий. Прийнявши себе, дитині легше приймати інших і любити їх такими, які вони є. p align="center"> Висновок
Розвиток уявлень про себе є важливою основою усвідомлення дитиною себе в цьому світі, виділення своєї цінності, унікальності та зв'язки з іншими людьми за допомогою включення малюка в активну дію. Включення дитини в спеціально організований процес спілкування з близькими дорослими і однолітками створює умови для розвитку уявлень про себе у дітей. p align="justify"> Найважливіша функція індивідуального досвіду полягає в забезпеченні когнітивної частини образу самого себе фактичними знаннями про себе, своїх здібностях і можливостях. p align="justify"> Стихійно складаний досвід індивідуального життя має потребу в організації та осмисленні. Спотворення уявлень про себе, своїх можливостях, про інших людей і про світ призводить до труднощів психоемоційного розвитку. p align="justify"> Недоліки, відхилення, деформації у розвитку самосвідомості виявляються в нестійкості, суперечливості особистості, незбалансованості її психічних властивостей, якостей, станів, які ускладнюють соціалізацію та індивідуалізацію особистості.
Тому важливо вже в дитячому віці, коли закладаються основи майбутньої особистості, навчити дитину люб...