Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Турецька діаспора і Німеччина

Реферат Турецька діаспора і Німеччина





у.

Угоди з державами-постачальниками робочої сили були оформлені по одному типу і в них розглядалося три кола питань: здійснювався обмін відповідною інформацією, визначалася процедура найму та порядок видачі документів, обмовлялося становище робітників однієї країни на території іншої ( так як тема даного дослідження турецька імміграція до Німеччини, то подальший розгляд ситуації з мігрантами розглядається через призму турецького питання).

Така угода була підписана з Туреччиною 30.10.1961 р. (Anwerbevereinbarung), характерно, що перші Турецькі робітники (згідно зі звітом Турецького міністерства закордонних справ) у кількості 93 осіб прибули до Німеччини 24.06.1961. Так можна сказати, що міграційні процеси випередили законодавство, і частково Німеччини довелося визнати факт вигідності та необхідності турецької робочої сили. Договір був констатацією факту з визначенням вигідних умов співпраці для двох сторін. Для Туреччини - це було частковим вирішенням проблеми безробіття і підвищення кваліфікації населення, для Німеччини - отриманням робочих рук, необхідних для економічного розвитку.

За двосторонньої угоди між Німеччиною і Туреччиною було визначено положення турецьких робітників на території Німеччини: спочатку договір підписувався на один рік, якщо мова не йшла про особливі умови найму (у видобувну промисловість вербувалися робітники часто з контрактом від трьох до п'яти років), з фіксованою оплатою праці і гарантованим ліжко-місцем. У правовому відношенні «гастарбайтери» отримували дозвіл на перебування, з можливістю продовження, щодо таких робочих до 1965 (прийняття закону про іноземців - Auslaendergesetz) діяли ті ж норми права, що і для громадян ФРН, крім особливо обумовлених в угоді.

Організатором завезення іноземної робочої сили виступає федеральне відомство по найму робочої сили і з безробіття і підпорядковані йому біржі праці федерального і земельного рівня. Таке функціонування відомства склалося ще за часів вербування робочої сили на території НДР. На практиці часто складалося так, що керівництво заводу або фабрики безпосередньо, в обхід земельної рівня, зверталося у відомство із запитом надати певну кількість робітників на обумовлений термін. Підприємство наемщик обумовлювало умови праці, характеристики робочої сили і розмір оплати. Такі дії з боку потенційного роботодавця допомагали скоротити терміни отримання робочої сили.

Так само згідно з договором були утворені в Туреччині пункти вербування робітників: перший з'явився в Стамбулі, пізніше філії відкрилися в анатолійських та інших провінційних містах. Пункти займалися вербуванням громадян, перевіркою їх здоров'я, оформленням документів. Важливо, що в'їжджати на територію Німеччини могли тільки «здорові» робітники. Побіжно цей пункт згадувався в угоді, а на практиці фактор здоров'я був вирішальним.

Медичним оглядом займалися німецькі доктора. Природно, що поряд з легальними пунктами вербування виникали і підставні фірми, які промишляли в основному в селах, де рівень грамотності та інформованості природно нижче. Такі фірми оформляли документи на туристичну подорож, але за непомірно високу плату; часто все село збирала працівників, сподіваючись на високі заробітки. По прибуттю до Німеччини, вони не отримували нічого і самі відправлялися на пошуки роботи.

Іноземці їхніх країн ЄЕС...


Назад | сторінка 8 з 30 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Зайнятість і безробіття. Принципи функціонування та тенденції розвитку рин ...
  • Реферат на тему: Вплив якості робочої сили на продуктивність праці
  • Реферат на тему: Проблеми використання іноземної робочої сили в Росії
  • Реферат на тему: Ринок праці як соціальне середовище розподілу та обміну робочої сили
  • Реферат на тему: Ринок праці як соціальне середовище розподілу та обміну робочої сили