травмуючого впливу, що не перевищує фізіологічного порога міцності тканин, є хронічне захворювання.
.4 Клінічні прояви та діагностика травм ОДА
Сукупність загальних і місцевих патологічних зрушень в організмі при пошкодженні органів опори і руху називається; травматичною хворобою.
Травматична хвороба може початися з розвитку травматичного шоку, колапсу чи непритомності.
Непритомність (синкопе) - раптова втрата свідомості, обумовлена ??недостатнім кровообігом в головному мозку. При непритомності спостерігаються запаморочення, нудота, дзвін у вухах, похолодання кінцівок, різке збліднення шкірних покривів, зниження артеріального тиску. [12]
Колапс - форма гострої судинної недостатності. Характеризується ослабленням серцевої діяльності в результаті зниження судинного тонусу або маси циркулюючої крові, що призводить до зменшення венозного припливу крові до серця, зниження артеріального тиску і гіпоксії мозку. Симптоми колапсу: загальна слабкість, запаморочення, холодний піт; свідомість збережена або затуманила. [12]
Травматичний шок - важкий патологічний процес, що виникає в організмі як відповідна реакція на важку травму. Проявляється наростаючим пригніченням життєво важливих функцій - через порушення нервової і гормональної регуляції, діяльності серцево-судинної, дихальної, видільної та інших систем організму. У розвитку шоку виділяють дві фази: еректильну і торпидную. [10]
Еректильна фаза (фаза збудження) характеризується психомоторним збудженням, занепокоєнням, балакучістю, збільшенням ЧСС та АТ.
Через 5-10 хв стан збудження змінюється пригніченням - розвивається торпидная фаза шоку. У цій фазі спостерігається пригнічення діяльності всіх систем організму, посилення кисневого голодування, що в кінцевому рахунку може привести до загибелі потерпілого. [5] Розвиток травматичного шоку залежить від просторості, характеру пошкоджень та їх локалізації.
Найбільш часто шок розвивається при травмах кісток тазу та нижніх кінцівок, що пов'язано з пошкодженням великих нервових стовбурів, кровоносних судин і м'язів. Своєчасна і грамотно надана долікарська і лікарська допомога може запобігти розвитку або поглиблення шоку.
Після виведення хворого зі стану шоку і початку лікування розвивається травматична хвороба, яка має свою специфіку і симптоматику.
Тривалий постільний режим і іммобілізація пошкодженого сегмента тіла, зазвичай вживані при травмах опорно-рухового апарату, покращують стан хворого, зменшують інтенсивність болю. Однак тривале збереження вимушеного положення (лежачи на спині), пов'язане з витяжкою, гіпсовою пов'язкою та ін, призводить до того, що в центральну нервову систему поступає велика кількість незвичайних імпульсів, які викликають підвищену дратівливість хворих і порушення сну. Знижена рухова активність (гіпокінезія) при постільному режимі чинить негативний вплив на функціональний стан різних систем організму постраждалих. [13]
При вимушеному положенні у хворих зменшується екскурсія грудної клітки; в легенях розвиваються застійні явища, що може призвести до розвитку пневмонії.
Гіпокінезія викликає зміни і в діяльності серцево-судинної системи. Спостерігаються застійні яви...