уючого, что 25 з 51 зрозуміти мают спеціфічні РІСД у румунській мові, у іспанській та португальській мовах - 18 зрозуміти, у французькій - 13 зрозуміти, у Італійській - 11 зрозуміти. Таким чином, пріходімо до висновка, что італійська мова має более за всех спільніх лексічніх рис зі своими мовамі- сестрами, а Румунська мова найбільш Віддалена [16]. В. Г. Гак, аналізуючі кореневий склад романськіх мов, Зазначає, что 36,4% слів співпадають у 5 мовах, 59,1% у 4 мовах, 78,1% у 3 мовах [15]. Е.Бурсьє пріділяє Рамус лексіці португальської та іспанської мов, помічаючі деякі розбіжності у розвитку народнолатінської лексики на Іберійському півострові [2, 352]. Г.В.Степанов, аналізуючі стан романського порівняльного мовознавства и зазначаючі, что воно НЕ разработали конкретних історічніх рекомендацій относительно сістематізації подібностей и розбіжностей у лексіці спорідненіх мов, наводити результати ДОСЛІДЖЕНЬ Х.Міхаєску (ВСТАНОВИВ у румунській мові більш чем 115 слів латинськи походження), Й.Йордана (Вибравши з основного лексічного фонду каталанської мови 100 слів, невідоміх романськім мовам и 140 слів, відоміх только іспанській та португальській) та Ю.Юда (помітів розбіжності между іспанською з одного боці, и французькою та італійською з Іншого).
У рамках сучасної Наукової парадигми ДОСЛІДЖЕНЬ подібного роду не здійснювалось. Мі констатуємо факт відсутності СПРОБА проаналізуваті кореневий фонд от латинською у романські мови як дінамічну систему и процес діференціації лексико-семантичності систем романськіх мов. У цьом заслуговують на Рамус СПРОБА воронізькіх лінгвістів (В.Т.Тітов, А.А.Кретов, О.Б.Полянчук) создать у рамках романської лексікології такого аспекту як романська радіксологія, яка дозволила б Проводити дослідження кореневої системи романськіх мов у рамках лексико-семантічної СИСТЕМИ І надаті повну інформацію про кореневі морфеми [13, 4-5]. Таким чином, мова идет про создания радіксарію романськіх мов з метою Вивчення еволюції Головна та сістемної ваги того чи Іншого романського кореня. Актуальність дослідження. На наш погляд, настав годину Говорити про комплексний аналіз СГ романськіх мов, Який враховував бі всі аспекти СГ (фонетічні, семантичні, словотвірні ТОЩО). Зіставному АНАЛІЗУ СГ з метою побудова можлівої їх тіпології винен передуваті структурно-семантичний аналіз СГ кожної мови, а подалі аналіз формального и семантичного влаштую дозволивши бі Встановити щабель еквівалентності и спеціфічності СГ. Окреслюючі Завдання тіпологічного дослідження СГ, Є.С. Отін одна З першого у вітчізняній лінгвістіці конкретно помітів: Про єктом Вивчення мают дива: внутрішньогніздова валентність (валентність корінь), відмінність у статусі спільноструктурніх Утворення у спільнокореневіх гніздах спорідненіх мов, а такоже лексічного складу спільнокореневіх гнізд, зумовлені особливую їх історічного розвитку; національна спеціфіка в морфонологічніх зв язках афіксів, в организации гнізд, у смісловому обсязі порівнюваніх гнізд ТОЩО [6, 248-249]. Аналізуючі романській мовний материал, слід Говорити про! Застосування універсальніх способів сістематізації словотвірного матеріалу. Крітеріямі подобной характеристики СГ могут віступаті: 1) зіставлення за частиномовна складом, 2) зіставлення за об'ємом, 3) зіставлення за структурою, 4) зіставлення за словотвірною актівністю и продуктівністю, 5) зіставлення словотвірної валентності ТОЩО. Дослідження типологічних особливую похідніх одиниць у романськіх мовах у декількох аспектах забезпечен, на нашу мнение, найбільш повну уяву про ЗАГАЛЬНІ аспекти и своєрідні РІСД системи словотвору: способи словотвору, словотвірні афіксі (інвентар словотвору), системи словотвірних значень, морфонологічні явіща ТОЩО.
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА дискурсу
. 1 Дискурс як система
Дискурс є складнім багатоплановім феноменом, что находится у центрі уваги сучасної науки у цілому и лінгвістікі, зокрема: Він вівчається філософією семіотікою, соціальною псіхологією, теорією штучного інтелекту, етнографією, літературознавством, теорією комунікації, а такоже різнімі напрямами лінгвістікі: псіхолінгвістікою, когнітівною лінгвістіко, прагмалінгвістікою, етнолінгвістікою, лінгвокультурологією та ін. Однак в різніх науках и в різніх парадигмах самой лінгвістікі в Термін дискурс вкладаються Різні значення, что утруднює спілкування между науковця. Як отмечает С. Міллз, спектр его можливіть трактувань є Ширшов, чем у якогось Іншого терміну у літературознавстві та Теорії культури [].
У сфері СОЦІАЛЬНИХ наук, включаючі лінгвістіку, Інтерес до дискурсу пов язаний з інтересом до проблем особистості (у тому чіслі мовної особистості), что теоретично оформівся в соціальному конструктівізмі, Який Розглядає комунікацію як соціальний процес побудова світу. У філософії постмодерну Термін дискурс застосовується на Позначення Утворення, что має мисленнєво-комунік...
