зворотне: чим більше щільність інформації в повідомленні, тим нижча ймовірність правильного передбачення його розвитку.
. 2 Будова діяльності синхронного перекладу
Для того, щоб мати можливість проаналізувати будова діяльності синхронного перекладача необхідно викласти методологічні принципи розгляду мовленнєвої діяльності і вихідні теоретичні уявлення про речемислітельних процесах.
Перший принцип полягає в аналізі по одиницях, що означає розкладання діяльності на такі, частини, кожна з яких несе в собі всі основні засоби притаманні діяльності в цілому, і не може бути розкладена далі без втрати цих властивостей.
Другий принцип-положення про тричленної будову, властивою як всієї діяльності, так і кожної зі складових її одиниць. Відповідно до цим положенням діяльність в цілому і кожна дія можна розглядати що складається з 1) фази орієнтування за умов завдання й вибору плану дій (дії), 2) фази здійснення і 3) фази зіставлення результату з наміченою метою. На першій фазі слід зупинитися докладніше, оскільки вона складна за складом. До початку здійснення дії суб'єкт повинен обробити, зіставити і синтезувати інформацію, необхідну для здійснення адекватного дії, виробити або вибрати спосіб дії і прийняти рішення, коли розпочати здійснення дії Таким чином, у першій фазі можна припускати наявність трьох ланок: а) ланки орієнтування в умовах задачі шляхом намацування орієнтирів, релевантних для дії, або шляхом впізнання знайомій ситуації; б) ланки виробітку або вибору плану дії відповідно двом різним видам орієнтування; в) ланки прийняття рішення про здійснення дії [2].
Третім важливим методологічним принципом, що визначає розуміння процесу мовної діяльності, є визнання евристичного характеру процесів сприйняття і породження висловлювань. Сказане означає, що при виробленні способу дії та його реалізації перекладач може обирати різні стратегії залежно від конкретних умов діяльності [10].
Четвертий методологічний принцип полягає в певному розумінні процедури вибору способу дії і може бути названий імовірнісним прогнозуванням. Ідея про роль імовірнісного прогнозування в оцінці ситуації та виборі способу дії походить від поняття «моделі майбутнього», висунутому Н.А. Бернштейном, і полягає в наступному. У результаті відображення ситуації у свідомості суб'єкта дії виникає модель обстановки, існуючої до моменту початку дії, - «модель минулого-теперішнього або став» в термінах Н.А. Бернштейна. Модель минулого-теперішнього носить однозначний і категоричний характер. Спільно з мотивацією вона звужує можливості вибору способу дії, але не настільки, щоб суб'єкт міг вибрати якийсь один спосіб дії. Одночасно у свідомості суб'єкта формується уявлення про те, що станеться з ситуацією в результаті його втручання, - «модель майбутнього». Модель майбутнього не має однозначного і категоричного характеру, як модель минулого-теперішнього. Вона носить імовірнісний характер, оскільки виробляється на основі минулого досвіду, пов'язаного з діями в подібних ситуаціях, а також на основі орієнтовних проб і промацування. Виходить свого роду віяло можливих результатів, з якого суб'єкт відбирає один результат шляхом зіставлення ймовірнісної моделі майбутнього і завдання дії [6, с. 288].
В останні роки в радянській фізіології ймовірнісна прогнозування трактується не тільки як активність, 13 спрямована на визначення того, що може стати з ситуацією в результаті дій суб'єкта, а й як підготовка систем організму до реакції на ситуацію, вірогідність настання якої представляється суб'єкту максимальної [17]. Попередня мобілізація фізіологічних систем, пов'язаних з реакцією на майбутню ситуацію, дозволяє організму заздалегідь пристосуватися до зміни обстановки. Більш того, передбачається, що принцип розвитку реакцій, випереджальних поява зовнішніх подій, лежить в основі функціонування людського мозку як органу загального відображення зовнішнього світу.
Положення про випереджальний відображенні дійсності і про підготовку організму до зміни обстановки представляється важливим для розуміння процесу синхронного перекладу, в якому дії перекладача складаються негайного реагування на постійно змінюється обстановку.
Для адекватного опису механізму синхронного перекладу необхідні попередні уявлення про регулювання мовної діяльності на психофізіологічному рівні. У відповідності з поглядами Н.А. Бернштейна, на які ми будемо спиратися при подальшому викладі, регулювання активності організму здійснюється складної багаторівневої ієрархічно організованої спорудою. На чолі цієї психофізіологічної споруди знаходиться провідний рівень, який регулює вирішальні в смисловому плані компоненти-діяльності і управляє нижележащими рівнями, обслуговуючими фонові або технічні компоненти. Суб'єктом актуально усв...
