Жодна з моїх доньок нічим не вельми примітна, - відповів він.- Вони настільки ж дурні і неосвічені, як всі інші дівчата в цьому віці. Просто в Ліззі трошки більше толку, ніж у її сестер.
Сама письменниця утримується від характеристики героїні, можливо, для того, щоб створити повну достовірність сприйняття героїні очима її оточення.
Відсутність привабливості та приданого ставить Елізабет в певні суспільні рамки, і, на перший погляд, здається, що молода дівчина, перебуваючи в подібному становищі, повинна прийняти будь-яке пропозицію, що поступила про шлюб. Але Елізабет вибивається з цього ряду.
Елізабет Беннет дуже хоробра для того становища в житті, в якій вона знаходиться.
Сутність Елізабет Беннет показується на першому відвідуванні Росінгс. Вона, єдина з запрошених в Росінгс, що не залякана.
Парк Росінгс - маєток леді Катерин Де Бер, яка є самою неприємною і владною жінкою. Вона дуже важлива в суспільстві і є тіткою пана Дарсі. Всі залякані цією жінкою за винятком Елізабет, яка досить сильна в її власному розумі і характері. Це демонструє величезну хоробрість Елізабет, яка не буде хвилюватися з приводу думки леді, яка має можливість дошкулити який-небудь надії на хороший шлюб. Елізабет Беннет безстрашна і незалежна.
Показовими є сцени розмов в будинку леді де Бер.
«For heaven's sake, madam, speak lower. What advantage can it be for you to offend Mr. Darcy? You will never recommend yourself to his friend by so doing! »
- Мама, заради бога, спробуйте говорити тихіше. Для чого ображати містера Дарсі? Хіба ви цим добре зарекомендуєте себе перед його другом?
Характер Елізабет Беннет розкривається поступово через складну систему відносин героїні з її батьками, сестрами, друзями, з тими, хто бажає їй щастя і її недоброзичливцями, нарешті, з тими чоловіками, які були здобувачами її руки. При всій безособовості оповіді авторське ставлення до неї виражає себе вже в тому, які риси її характеру виділяються насамперед: почуття гумору, живий, веселу вдачу. Почувши перші, невтішне про неї думка Дарсі, Елізабет « told the story, however, with great spirit among her friends; for she had a lively, playful disposition which delighted in anything ridiculous ». Тут епітети lively (full of life and spirit), playful (full of fun, fond of play) до іменника disposition (one's nature or temper) виконують характерологическую функцію. Їх позитивні конотації є непрямим підтвердженням авторського схвального ставлення до героїні. У мовної партії Елізабет слова «сміх, сміятися» дійсно зустрічаються багаторазово. Вона розповідає про себе:
I dearly love a laugh ... Follies and nonsense, whims and inconsistencies, do divert me, I own, and I laugh at them whenever I can
Я дуже люблю смішне ... Дурість і чудасії, капризи і непослідовність здаються мені смішними, і, коли мені це вдається, я над ними сміюся.
Мова Елізабет Беннет відрізняється емоційністю і виразністю, в ній нерідко присутні окликупропозиції. Особливо це доречне щодо внутрішньої мови героїні. Розглянемо приклади.
Of neither Darcy nor Wickham could she think without feeling she had been blind, partial, prejudiced, absurd. «How despicably I have acted!» She cried; «I, who have prided myself on my discernment! I, who have valued myself on my abilities! who have often disdained the generous candour of my sister, and gratified my vanity in useless or blameable mistrust! How humiliating is this discovery! Yet, how just a humiliation! Had I been in love, I could not have been more wretchedly blind! But vanity, not love, has been my folly. Pleased with the preference of one, and offended by the neglect of the other, on the very beginning of our acquaintance, I have courted prepossession and ignorance, and driven reason away, where either were concerned. Till this moment I never knew myself. »
Вона не могла думати про Дарсі або про Уікхемом, не віддаючи собі звіту в своїй сліпоті, упередженості, несправедливості, дурості.- Як ганебно я вступила!- Вигукнула вона.- Я, так пишалася своєю проникливістю і так покладатися на власний здоровий глузд! Так часто сміялися над доброзичливістю моєї сестри і підживлювала своє марнославство настільки ганебною і невиправданою неприязню! Як принижує мене це відкриття! І як справедливо я принижена! Якби я навіть закохалася, я й тоді не виявилася б настільки сліпий. Але марнославство, а не любов позбавили мене зору! Улещена при першому знайомстві перевагою однієї людини і ображена зневагою іншого, я керувалася за...
