візантійські мислителі. Оформленню натурфілософських ідей, характерних для Ренесансу, сприяли наукові відкриття (концепція геліоцентризму Коперника, астрономічні відкриття Кеплера і Галілея) та винаходи, що свідчать про своєрідної наукової революції в XVI столітті, що відбувалася в таких галузях знання, як астрономія, механіка, географія, геометрія. Головним підсумком наукового прогресу вважається перехід від споглядальної до активній установці пізнає розуму, математизація науки, відкриття нескінченного Всесвіту. Розвиток філософії Відродження спиралося і на ідеологію гуманізму - світогляду, який висунув ідеал активності людини як творця свого земного буття, здатного осягнути і звернути собі на благо все багатство навколишнього світу. Саме в епоху Відродження гуманізм вперше постав в якості цілісної системи поглядів, самостійного течії суспільної думки, що викликав переворот в морально-світоглядному напрямку ідей.
Відроджувальному гуманізм відкрив цілу епоху напруженої боротьби філософії зі схоластикою за право не бути служницею богослов'я, за новий стиль і вигляд самого філософствування, що відроджує вільний діалог, суперечка в русі до істини. Гуманісти звернулися до першоджерел як древнехристианской, так і язичницької традиції. Християнство у них постає в якості загальної етичної норми, що продовжує і удосконалює, але не відкидає досягнення античної культури.
Епоха Відродження була часом перших виступів зароджувалась буржуазії проти економічних і політичних рамок феодалізму, що викликало інтерес до осмислення соціально-політичної практики. У цивільному гуманізмі домінували ідеї патріотизму, служіння державі, громадської активності; підкреслювалося, що саме участь у громадському житті дає особистості можливість найбільш повно розкрити свої здібності. У цей період з'явилися такі крайні політичні теорії, як концепція абсолютної влади Н. Макіавеллі і Ж. Бодена і перші соціальні утопії Т. Мора і Т. Кампанелли.
Філософія Відродження стала надзвичайно важливим етапом у становленні філософії Нового часу, заклавши основи для подальшої ще більш радикальної критики схоластики і формування нової картини світу і людини. Запропонована їй схема пристрою світобудови була ще багато в чому наївною і навіть фантастичною в порівнянні з більш суворої механістичної концепцією світу Нового часу. Філософію Ренесансу відзначав перехідний характер, проте багато з її новаторських ідей були розвинені всій філософської і природничо традицією наступних століть.
Список літератури
1. Вечканов В.Е., Лучків Н.А. Філософія: Учеб. посібник.- 2-е вид.- М .: РІОР: інфа-М, 2013. С.136.
2. Огородніков В.П. Історія та філософія науки. Навчальний посібник для аспірантів.- СПб .: Питер, 2011. С.352.
. Ільєнко, Е. Філософія і культура/Е. Ільєнко.- М .: Политиздат, 2010. с.381.
. Мареева Є.В., Мареєв С.Н., Майданський А.Д. Філософія науки: Учеб. посібник для аспірантів і здобувачів.- М .: ИНФРА-М, 2010. с.333.
. Светлов В.А. Історія філософії в схемах і коментарях: Учеб. посібник.- СПб .: Питер, 2010. С.256.
. Ричков, А.К. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів/А.К. Ричков, Б.Л. Яшин.- М .: ВЛАДОС, 2009. с.346.
. Кармін, А.С. Філософія: підручник для вузів/А.С. Кармін, Г.Г. Бернацький.- СПб .: Питер, 2009. с.340.
. Філософія: Підручник/Під. ред. А.Ф. Зотова, В.В. Миронова, А.В. Разіна.- М .: Академічний Проект; 2008. с.567
. Алексєєв П.В., Панін А.В. Філософія.- 3-е изд.- М .: Проспект, 2009. Спиркин А.Г. Філософія.- М., Гардарики, 2009. с.456.
. Горфункель А.Х. Філософія епохи Відродження.- М .: Либроком, 2009. С.157.
. Майоров Г.Г. Формування середньовічної філософії. Латинська патристика.- М .: УРСС, 2009. с.267.