я до Соломона виклади відповіднімі Уривки з Біблії. p> Тлумачний Пале, Постійно вказуючі на Таємничий Зміст старозаповітніх подій Стосовно Нового Заповіту, захоплює у свою сферу найважлівішу Частину християнської сімволікі, Викладає ті сімволічні ідеї, Які відбівало и відбіває християнське мистецтво у мальовничому и скульптурних збережений, что прікрашалі и прікрашають храми. Вона зібрала для вікриття В«окаянного жидовинаВ» сімволічні Тлумачення Старого Заповіту так само, як на Заході В«Біблія убогихВ» згрупувала їх вокруг новозаповітніх збережений. Сімволічні Пояснення Тлумачної Палеї, что їх так полюбляють візантійська церковна література, збліжують ее з Давньоруська проповідямі и взагалі з Частинами Нашої давньоцерковної літератури, что ТРИмай Упорядник Тлумачної Палеї надававши найважлівішого Значення самє Цій частіні свого збірника, через что ї сама тлумачний Палія називаєся В«біблійною книгою В», повістюВ« про буття неба и землі В»ся наслідуванням літератури візантійської, через что ця частина творів НЕ всегда булу загальнодоступною.
Апокрифи, что ввійшлі до складу найдавнішої Редакції Тлумачної Палеї (В«об'явленням АвраамаВ», В«Слово Афанасія Александрійського про МельхіседекаВ», В«Ліствіця ЯковаВ», В«Заповіті дванадцяти патріархівВ», В«Житіє святого великого пророка Мойсея В», пізніше -В« Повість про китовраса В»,В« Суди Соломона В»,В« Сказання про царицю Савську В»), відзначаються Головним чином сімволічнім и пророцькім характером, зовсім чужі казковості, належати здебільшого до творів, Які Поважаю самою Церквою: ці твори давньохрістіянської літератури відомі за Назв хибно надписание. Упорядник Тлумачної Палеї, вносячі ту чі іншу відлучену книгу до своєї Великої компіляції, передает Розповідь ее от свого власного имени, багатая відкідає, багатая додає, Керуючому основною думкою Тлумачної Палеї - податі у старозаповітніх подіях вікриття В«окаянного жидовина В». У власне руських редакціях ее переважають апокріфічні Сказання (про Падіння Сатанаїла и десятого чину янголів, про рай и про древа ЖИТТЯ І Пізнання добра й зла, про ходіння Сифа до раю перед смертю Адама и про льох Адама в Єрусалимі та ін.), багат з якіх у того чи Іншому вігляді стали Згідно набутком народної легенди.
Історична, Мала Палея, або В«Очі палейніВ», в найдавнішіх південнослов'янських и руських списках містіть у Собі переказ старозаповітної истории (В«ШестіденнікаВ» зовсім немає) до Давида включно. Вона булу відома Вже преподобному Нестору Літопісцю и Даніїлу прочанин (паломник). Батьківщина ее - Візантія, до того ж у Деяк слов'янських списках Укладення цієї Палеї прісвоюється якомусь Феодору. За джерела укладачеві правили: книга Буття, Псалтир, пророцтва В«ЄреміїВ», Творіння Григория Богослова, Івана Злотоуста, Феодора Студита, Епіфанія кіпрського, твори Йосипа Флавія, апокріфічне В«Житіє святого великого пророка МойсеяВ», а особливо великий канон Андрія Крітського и апокріфічні перекази старозаповітного змісту, Які були рясно розсіяні по візантійськіх хроніках та хронографах. Історична Палея зовсім чужа полемічній меті, а отже, історичний виклад полішає Тільки в найвінятковішіх випадка, абі податі - звичайна Цілком Довільне и наївно-неуцьке - пояснення якогось церковного обряду, церковної пісні, псалми; переказ історічніх книг Біблії в ній часто замінюється народно-апокріфічнім, з перекрученим біблійніх подій и спотворенням біблійніх імен. Такий характер Історічної Палеї робів ее абсолютно доступною для розуміння велічезної більшості Давньоруська чітачів, а того вона дістала широкий доступ у народну масу, ввійшла в найщільнішій зв'язок з народною усною словесністю,, у творах Якої ї дотепер Надто виразно відчуваються ее мотиви. Вона багатая в чому нагадує Німецькі так звані В«Історичні бібліїВ», что малі на меті популярізацію среди простолюду змісту Біблії и Дуже широко корістуваліся для цього різнімі апокріфічнімі Сказання.
До візантійськіх хронік, что були такоже доволі багатая Джерелом апокріфічніх сказань у нас за давнини, належати Хроніки Івана Малали та Георгія Амартола23. У Хроніці Івана Малали, что Викладає події від качану світу до 566 року по Р. X., вміщено апокріфічні Сказання про Авраама, Мельхіседека, В«Заповіті дванадцяти патріархів В», оповіді про кровоточивість жону Вероніку, котра поставила Спасителю, на віддяку за свое чудесного зцілення, мідну статую, и Дві повісті, что зажили Великої популярності среди наших давніх грамотіїв: В«Сказання про войну ТроянськуВ» и В«АлександріяВ». Загальний характер Хроніки Георгія Амартола - церковний. Вікладаючі ВСІ події (від создания світу до 867 року по Р. X.), Амартол простежує Головня чином долі істінної віри и Церкви и Перемогу православ'я над єретікамі. Альо при цьом ВІН НЕ обмежується розповіддю про одні лиш церковно-Релігійні події, а говорити и про Звичаї та побут у різніх странах, згадує про стан у них науки й мистецтва ТОЩО. Крім багатьох дрібніх апокріфічніх подробіць про різніх ОСІБ и події, в Хроніці вміщ...
