я
Друзі мої! Чому так рідко б'є ключ геніальності, так рідко розливається повноводним потоком, потрясаючи ваші збентежені, душі? Любі мої друзі, та тому, що по обох берегах проживають розважливі панове, чиї альтанки, городи і клумби з тюльпанами змило б без сліду, а тому вони примудряються завчасно запобігати небезпека за допомогою відвідних каналів і загат В»[1, c.338]
Таких цитат в вигляді розшифрованих магнітофонних стрічок у тексті повісті сім. При зіставленні їх із текстом роману Гете виявляється, що порядок їх прямування не відповідає порядку їх розташування в романі. У.Пленцдорф вибудовує цитати як якісь етапи в розвитку відносин Едгара Вібо і Шерлі.
3.2. Головні герої творів.
Отже, в романі И.В.Гете перед нами наступні дійові особи: Вертер, Шарлотта (Лотта), Альберт (наречений, а згодом чоловік Лотти) і один Вертера Вільгельм (адресат листів, внесценический персонаж, якщо можна так висловитися, тому що він жодного разу не з'являвся на сторінках роману особисто). Ось яких героїв представляє нам Пленцдорф: Едгар Вібо, Шерлі, її наречений і далі чоловік - Дітер і друг Едгара Віллі (На відміну від Вільгельма є дійовою особою твору). Основна сюжетна лінія, як у романі, так і в повісті - любовний трикутник, одвічна тема "третього зайвого". p> Для початку проаналізуємо імена героїв. Як вважає В.А.Кухаренко, "вибір імені персонажа - дуже відповідальний момент у створенні художнього твору. Він актуалізує і авторську модальність, і проспективного, і прагматичну спрямованість тексту на читацьке співучасть "[18, c.104]. p> Як згадувалося раніше, в іменах головних героїв обох творів фігурує та сама буква "В". Т.ч., джерело повісті - роман Гете - виявляє себе з самого початку, ще в заголовку повісті "Нові страждання юного В.".
Тепер порівняємо імена коханих з обох творів - Шарлотта та Шерлі. Можна припустити, що Шерлі - це сучасний американізований варіант імені Шарлотта. Однак насправді кохану Едгара Вібо звуть зовсім не Шарлотта. Про це ми дізнаємося з діалогу батька Едгара і Шерлі. На питання Шерлі, що йому відомо про неї, батько відповідає:
В«Дуже мало. Що вас звуть Шарлотта і що ви заміжня. І що у вас чорні очі В»[2, c.118]
І от яка реакція Шерлі:
В«Яка Шарлотта? Це я, чи що, Шарлотта?! В»[2, c.118]
Услід в текст включається сам Едгар Вібо:
В«Не треба ревіти, Шерлі. Буза все це. Через що тут ревіти? А ім'я я з тієї самої книжки взяв В». [2, c.118]
Т.ч., ім'я дівчини - Ще одна паралель з романом Гете. p> Також впадає в очі схожість імен друзів Вібо і Вертера: Вілі Лінднер і Вільгельм. Ім'я «³лліВ» можна розглядати як розмовний варіант від «³льгельмВ». p> Отже, з перших рядків повісті Пленцдорфа ми дізнаємося, що Едгар Вібо - В«син завідувачки, кращий учень В», тікає з дому. Знайомі Едгара вважають, що причиною цьому стала його сварка з учителем Флемінгом. В училищі Едгар і Віллі повинні були обробляти напилком пластини. Едгар обурився, чому вони повинні робити це вручну, якщо в сусідньому приміщенні стоїть для цього спеціальний верстат. В помсту Флеммінг неправильно вимовляє його прізвище - "Вібау", замість "Вібо". Таке вимова прізвища позбавляє її французьких коренів, якими Едгар дуже пишався. За цей Едгар "ненавмисно" упустив цю залізну пластину на ногу викладачеві.
Сам же Едгар пояснює свій відхід по-іншому. Він більше не міг жити в жорстких рамках зразкової поведінки. Він не хотів засмучувати матір і тому завжди намагався бути зразковим хлопчиком. Але потім йому набридло бути таким, яким його хочуть бачити оточуючі, він захотів бути собою. Ось як Едгар про це говорить:
В«Ось де я і в Насправді був дурень дурнем - вічно боявся, як би вона [матір] не засмутилася. Мене взагалі привчили ходити по струнці - не дай Бог когось зламаєш. Так от і жив: то не можна, це не можна. Труну. Не знаю, чи зрозуміло я говорю. Зате тепер, може бути, вам ясно, чому я їм усім сказав - привіт! Скільки можна людям очі муляти: ось вам, бачте, живий доказ того, що хлопця можна чудово виховати і без батька. Але ж і воно було. Одного разу мені прийшла в голову ідіотська думка: а що, якщо я раптом в один прекрасний день кінці віддам? Скажімо, чорна віспа або ще якась гнусь. Та якщо тоді запитати: а що я від життя мав? Відв'язатися від цієї думки не міг - так і стояла кілком у макітрі В»[2, c.111]
Т.ч. історія з учителем була лише останньою краплею. Едгар втік до Берліна і оселився в занедбаному садовому будиночку. Там він робить все, щоб відчути себе не схожим на інших: купив джинси, відростив волосся, веде нічний спосіб життя. У будиночку він В«розвісив свої вибрані твори по стінках. Нехай всі знають: тут живе невизнаний геній Едгар Вібо В».
Едгар надає дуже велике значення своїм гугенотський коріння. Він шанує своїх предків і носить з гордістю своє прізвище. Для Вібо це ще один спосіб виділитися, кинути виклик с...
