Формування лексики у дошкільнят із загальним недорозвиненням мови
План роботи
Введення
ГЛАВА 1. Цілі завдання методики та організація дослідження лексичної сторони мовлення дітей з ОНР
РОЗДІЛ 2 Характеристика досліджуваних дітей
Розділ 3: Науково-теоретичні основи, методики дослідження лексики у дітей з ОНР
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Для того щоб на практиці простежити і вивчити проблему формування лексики у дітей із загальним недорозвиненням мови, слід приділити увагу вивченню головних аспектів проблеми - характеристика досліджуваних дітей, і планування методик дослідження в дошкільному навчальному закладі.
У даній роботі буде проведений аналіз діагностики дітей з ОНР та логопедичної роботи з ними у віці 5 - 6 років.
На початку слід дати визначення логопедичної діагностики та логопедичної роботи.
Логопедична діагностика в перебігу тривалого часу переживає кризу і поки не задовольняє вимогам, як науки, так і практиків-логопедів.
Логопедичні укладення по різному визначаються і формулюються в різних регіонах, містах, районах. Відзначається також розбіжність висновків, відповідних класифікації порушень мови, з вимогами педагогічної адміністрації. У деяких рекомендаціях за формулюванням логопедичних висновків має місце домінування діагнозу загальне недорозвинення мови (ОНР). p align="justify"> На тлі критики наявних недоліків у логопедичної діагностиці спостерігаються спроби підмінити традиційні логопедичні класифікації, клінічними, медичними, занадто розгорнутими і описовими, які не орієнтовані на вирішення практичних завдань корекції порушень мовлення.
Проблема діагностики мовних розладів має больщое теоретичне і практичне значення. З теоретичної точки зору, питання діагностики мовних порушень пов'язаний з проблемою порушення мови. З точки зору практичної, обгрунтоване рішення цього питання сприяє більш правильному комплектуванню мовних груп, відбору та направленню дітей в масові і спеціальні школи, більш цілеспрямованому і диференційованому логопедичного впливу. p align="justify"> У логопедії існують дві традиційні класифікації порушень мови: психолого-педагогічна та клініко-педагогічна. Зазначені класифікації розглядають мовні розлади в різних аспектах. Але разом з тим дані тієї та іншої класифікації доповнюють один одного і служать загальним завданням: комплектування груп дітей з мовною патологією та здійсненню системного, диференційованого логопедичного впливу з урахуванням симптоматики і механізмів порушень мовлення. p align="justify"> Психолого-педагогічна класифікація спрямована, перш за все на виявлення мовної симптоматики (сімптомологіче...