згортається в Бретані (на відміну від переважної більшості інших) і її персонажі носять бретонські імена. h2> Усна література на бретонський мовою
Паралельно з вироджується письмовій літературною традицією існувала жива і сильна традиція - усна народна література. Зрозуміло, судити про її наявність ми можемо лише за пізнішими джерел, що відносяться до того часу, усні твори були записані збирачами фольклору (див. нижче).
Серед численних жанрів усної бретонської літератури особливий інтерес представляють балади (gwerzhiou), в яких, на відміну від інших жанрів часто запам'ятовувалися не вигадані, а реальні історичні події. Так, Донасьен Лоран з своєму дослідженні показав, що в основу деяких балад, зібраних і записаних у XIX столітті, лягли події попередніх століть, найраніше з яких датується XV століттям: одна з балад оповідає про висадку англійських військ на Леонська і Трегьерское узбережжі. В одній з балад відображена облога Гвенгампа (1488г), до опису якої наточити деталі подій 1591г .. В одній з балад докладно описуються події селянського повстання 1490, подію на тлі франко-бретонської війни, однак перші її рядки відносять нас до ще більш раннього події. h2> Література на бретонський мовою в XVII столітті
Межею між среднебретонского і сучасним бретонским мовою, а також початок нового періоду в історії бретонської літератури прийнято ототожнювати з твором "Катехізис і навчання для католиків" (Catechism hac Instruction evit an Catholicqet) Жиля де Каранпюілля (Gilles Keranpuil de Bigodou) (1530 - 1578) який являє собою переклад латинського катехізису єзуїта Канізіуса (Canisius). характеризуючи початок цього нового періоду, треба сказати, що колишні літературні жанри продовжували своє існування. Так, ми володіємо великою кількістю п'єс релігійного змісту. p> Говорячи про сценічних творах, необхідно перш за все згадати містерію Santez Jenovefa a Vrabant (Свята Женев'єва Брабантськая) Ця п'єса збереглася в трьох пізніх версіях, і імовірно була написана близько 1640 якимсь єзуїтом, який, на думку Г. Ле Дюка, не тільки був різнобічно освіченою людиною і володів тонким художнім смаком і неабиякими літературними здібностями, але і прекрасно знав бретонська мова і віртуозно володів технікою бретонської версифікації. Автор максимально використовує можливості бретонського мови (полісемія, внутрішня і фінальна рима, гра слів, зміни змісту слова) для досягнення своїх цілей. Згідно Ле Дюку, крім буквального сенсу тексту, існує "другий план", другий сенс, який створюється за допомогою вищезазначених мовних і літературних засобів. При цьому автор тексту не винаходить нових рим або нових смислів загальновідомих слів, багато з вживаються ним рим банальні, деякі є так званими "кліше", проте ні в одному випадку їх вживання не є випадковим. До того ж часто автор вдається до використання декількох мовних і стилістичних прикладів одночасно, чим досягає максимального ефекту. При цьому, як зазначає Ле Дюк, мова ...
