ель (В«Литовський етимологічний словникВ»), К. Станг (перша В«Порівняльна граматика балтійських мов В», 1966), Х. Педерсен, Т. Торбьернссон, М. Фасмер, Е. Герман, Е. Ніємінен, Є. Курилович, Я. Отрембскій, П. Арумаа, В. Кипарський, А. Зенн, Ю. Бальчіконіс, П. Скарджюс, А. Саліс, П. Йонікас, Ю. Плакіс, Е. Блес, А. Аугсткалніс, А. Абеле, В. Руці-Дравіна, К. Дравіньш, В. Мажюліс, З. Зінкявічюс, Й. Казлаускас, Вяч.Вс. Іванов, В. Зепс, У. Шмальштіг (Смолстіг), Б. Егерса та ін Новий етап у розвитку Балтістікі пов'язаний із створенням фундаментальних тудов з лексикології та діалектології, зокрема диалектологических атласів, по описової граматики та історії балтійських мов, з топоніміки і ономастики. У галузі фольклористики накопичений величезний матеріал, зібраний в багатотомних виданнях текстів народної словесності. На цій основі розвиваються численні приватні дослідження і все частіше висуваються общебалтійского проблеми (порівняльна метрика, поетика, історична та міфологічна інтерпретація, зв'язок з індоєвропейськими джерелами тощо). p align="justify"> Вивчення прусського мови (прутеністіка) почалося в кін. 17 в. (Х. Гарткнох, 1679), але інтерес до нього відновився лише в 20-х рр.. 19 в. (С. Фатер, 1821, С.Б. Лінде, 1822, П. фон Болен, 1827) і був пов'язаний як з романтичним інтересом до архаїки, так і зі становленням порівняльно-історичного мовознавства. Характерна робота Боппа (1853) про пруського мовою в порівняльному плані. У сірий. 19 в. найбільший внесок у вивчення балтійський мов внесений Нессельманом (зокрема, словник прусського мови, 1873); тоді ж починається збір топономастіческіх матеріалів (В. Пірсон, Й. Фойгт, М. Теппо, Бецценбергер та ін.) Останньому належать великі заслуги в текстологічної вивченні пам'яток прусського мови і в інтерпретації багатьох мовних фактів вже в наступний період (кін. 19 - поч .20 ст.). В кінці 19 в. з'являються граматики прусського мови (Бернекер, 1896, В. Шульце, 1897), фонетичні, акцентологічні, морфологічні та етимологічні дослідження (Фортунатов, Ф. де. Соссюр, А. Юрюкнер, К. Уленбек, Міккола, Е. Леві, Ф. Лоренц , Ф. Клуге та ін.) У 1910 році публікується фундаментальне опис прусського мови Траутмана, воно включає публікацію текстів і повний словник до них. Пізніше він видає словник прусських особистих імен (1925), який разом зі словником прусських топонімів Герулісом (1922) значно розширив уявлення про лексику прусського мови. Цим двом ученим (як і Бецценбергеру і особливо Бузі) належать перші дослідження в галузі діалектології прусського мови. Фон етико і морфологією в цей час успішно займається Н. Ван Вейк (1918), публікуються роботи Ендзеліна, Германа та ін У 20-30 рр.. 20 в. створюються праці з приватним питанням прусського мови (головним чином Ендзелін, а також Е. Бенвеніст, ван Вейк, Шпехт, Станг, Дж.Бонфанте. Е.Мікалаускайте, І. Матусевічюте та ін), але в цілому інтерес до прусського мови значно падає . Виняток - книга Ендзеліна про пруського мовою (194...
