тивне і негативне ставлення. Цікаві дані отримали І. А. Березін, Я. Л. Коломінський які визначили п'ять стилів ставлення вчителя до школярів: активно-позитивний, ситуативний, пасивно-позитивний, пасивно-негативний і активно - негативний [30]. p align="justify"> Найбільш поширеним є виділення трьох стилів керівництва: директивний (авторитарний), ліберальний (попустительский, анархічний, ігнорує), демократичний (колегіальний). Дані стилі розрізняються головним чином за такими ознаками: порядок розподілу обов'язків; методи підготовки, прийняття та організації виконання рішень; форми контактів з учнями та контроль за їх діяльністю. p align="justify"> Директивний стиль. Педагог одноосібно вирішує всі питання, що стосуються життєдіяльності колективу, визначає конкретні цілі виходячи з власних установок, нехтуючи думкою учнів. Ініціатива учнів сприймається як акт свавілля, посягання на авторитет педагога. Авторитарний стиль може виражатися у двох тактичних діях: диктат і опіка. І в тому, і в іншому випадку педагог приймає рішення за учня, стримуючи розвиток його самостійності та ініціативності. Для таких педагогів характерний низький рівень розуміння своїх учнів, оцінка яких в основному залежить від показників успішності. Авторитарний учитель як правило обмежується констатацією вчинку, не беручи до уваги мотиви поведінки. Не дивлячись на те, що зовнішні показники успішної роботи (успішність, дисципліна на уроці і т.д.) авторитарних педагогів найчастіше знаходиться на високому рівні, психологічний клімат у керованих і мі колективах, як правило, не можна оцінювати як благополучний. Саме в цих класах затримується, на думку І. П. Андріаді, формування колективу [25]. p align="justify"> Ліберальний стиль відрізняють відсутність розмаху в діяльності, безініціативність, небажання прийняти на себе відповідальність за вирішення та їх наслідки. Формально виконуючи свої обов'язки, педагог намагається самоусунутися від керівництва, уникнути ролі вихователя, обмежившись лише викладацькою діяльністю. В основі ліберального стилю керівництва лежить байдуже ставлення до діяльності. І як наслідок - втрата педагогом контролю за учнями, відсутність адекватних знань про взаємини в колективі, нездатність впливати на становлення особистості учнів. p align="justify"> Демократичний стиль педагогічного керівництва орієнтований на стимулювання активності учнів. Основний важіль управління, використовуваний вчителем - опора на колектив. Йому притаманні активно-позитивне ставлення до учнів, адекватна оцінка їх можливостей, успіхів і невдач. Конфлікти він сприймає як об'єктивне явище, намагається з них витягти виховну користь на майбутнє, вникаючи в їх першопричину і суть. Демократ домагається бажаного результату переконанням, йому властиво рівне спілкування, але в цілях виховного впливу він використовує і жарт, і іронію, і привітну, теплу інтонацію. Психологічний клімат у керованих педагогом-демократом класах завжди порівнянно благополучніше. Міжос...