ою досліджено закономірності його розвитку, наскільки правильно вихователь діагностує ситуацію і вибирає засоби педагогічного впливу. p align="justify"> Управляти учнівським колективом - значить управляти процесом його функціонування, використовувати колектив в якості інструменту виховання школярів з урахуванням тієї стадії розвитку на якій він знаходиться. Управління буде тим ефективніше, чим повніше враховуються особливості колективу та його можливості самоврядування [3 с. 83]. p align="justify"> На думку А. П. Куракіна, управління учнівським колективом здійснюється як два взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесу: 1) збору інформації про учнівське колективі та що до нього школярах, 2) постановка цілей виховання; 3) планування виховної роботи; 4) організація адекватних його станом впливів, які на меті вдосконалювати сам колектив і оптимізувати його вплив на особистість кожного окремого учня.
У процесі управління учнівським колективом у педагога складається певний стиль керівництва, який виражається в тому, якими прийомами вчитель спонукає колектив до дії, до ініціативного і творчого вирішення завдань, що стоять перед класом, як контролює результати діяльності.
Стиль керівництва, на думку І. П. Андріаді складається під впливом:
а) суб'єктивних, особистісних якостей педагога;
б) об'єктивних чинників.
Особистісні якості педагога справляють істотний вплив на характер і форму застосування різних методів управління. Заломлюючись через призму особливостей і потреб керованого колективу, вони виражаються в стилі діяльності [25 с. 51]. При цьому істотний вплив на стиль його діяльності надають:
загальна і професійна культура, що відображає загальні та професійні ціннісні орієнтації;
інтелект;
особливості характеру і темпераменту.
Якщо суб'єктивні моменти обумовлюються рисами особистості педагога то об'єктивна складова стилю діяльності викладача визначається сукупністю соціальних і економічних вимог до управлінської діяльності. Об'єктивні складові можуть бути зведені до наступних положень:
існуючі закономірності управління;
специфіка конкретної діяльності;
єдині вимоги пред'являються до вчителя;
соціально-психологічні особливості учнів (вік, стать, інтереси, потреби);
ступінь співпідпорядкованості, рівень ієрархії управління (директор, завуч, вчитель);
способи і прийоми управління, використовувані вищестоящими керівниками.
Найбільш відома класифікація стилів, запропонована А. А. Бодалева. Він виділив автократичний, ліберальний і демократичний стилі. А. А. Русалінова виділяє стійко-позитивне, нестійкий-позитивне, пасивно-пози...