ення і віддавати розпорядження в інтересах підприємства.
Різні економісти по-різному трактують поняття повноваження - розглянемо деякі з них.
Веснін В.Р. під повноваженнями передбачає сукупність офіційних прав і обов'язків самостійно приймати рішення, віддавати розпорядження і виконувати ті чи інші дії в інтересах організації. Ними наділяється підрозділ або окрема посада у зв'язку з виконанням покладених на них функцій [21, c.242].
Під повноваженнями також розуміють конкретні доручення посадовій особі або групі (постійні доручення називаються служебними обов'язками).
Раздорожний А.А. вважає, що повноваження визначають межі дій осіб, які є їх носіями, можливості використання тими ресурсів організації та інш. Рамки повноважень закріплюються статутом, положеннями, посадовими інструкціями, усними вказівками і в загальному випадку звужуються зверху вниз [21, c.457].
Виходячи з вищесказаного, можна дати авторське визначення управлінського повноваження: управлінське повноваження обмежене право використовувати ресурси організації і направляти зусилля деяких співробітників на виконання певних завдань (фактично командувати людьми).
У сучасних умовах жоден керівник не в змозі одноосібно вирішувати всі виникаючі проблеми.
перше, цих проблем дуже багато, а ресурс часу у нього обмежений.
друге, вони настільки специфічні, що робота над ними вимагає знань і досвіду, якими одна людина володіти не може
Тому керівнику доводиться розщеплювати свої повноваження на загальні та спеціальні та розподіляти останні між підлеглими. В результаті у нього з'являється можливість, з одного боку, сконцентруватися на основних проблемах, а з іншого - наблизити прийняття рішень до місця їх реалізації.
Розподіл управлінських повноважень в організації може здійснюватися на основі двох підходів.
Розподіл повноважень і єдиноначальність передбачає, що керівник, зберігаючи за собою загальні повноваження з управління організацією, передає підлеглим спеціальні і вже не втручається в їх реалізацію. А ті несуть перед ним всю повноту відповідальності. В результаті вноситься єдиний порядок у діяльність людей, що не сковує, однак, їхні ініціативи, що особливо важливо в екстремальних ситуаціях.
Єдиноначальність є також і принципом управління, відповідно до якого виключається керівництво «через голову» (Напевно, всі пам'ятають знамениту фразу з підручника історії середніх століть про те, що «васал мого васала не мій васал»).
Іноді в критичних випадках цей принцип може порушуватися заради кращої координації виконавців (з цієї ж причини допускається підпорядкування кільком керівникам).
Інший підхід відображає система поглинання повноважень і множинного підпорядкування. Її суть полягає в тому, що керівник (зазвичай є власником), передаючи підлеглому повноваження, одночасно повністю зберігає їх за собою. Це дозволяє йому в будь-який момент втручатися в дії співробітників всіх нижчих рівнів, що в першому випадку вважається неприпустимим.
Розподіл повноважень відбувається зверху вниз по рівнях управління, на кожному з яких суб'єкти отримують такий їх обсяг, який необхідний для прийняття самостійних рі...
