пілкування з природою пронизує всю його педагогічну систему. Природа в умілих руках педагога перетворюється на чинник виховання. Він написав працю В«Книга природиВ» - програма розвитку молодших школярів у взаємодії з навколишнім природним середовищем. У процесі взаємодії дітей з природою В.А. Сухомлинський вирішує педагогічні завдання: розумове виховання, розвиток пам'яті, мислення, моральне, житейська виховання, оздоровлення дітей. Досвід В.А. Сухомлинського служить доказом того, що взаємодіючи з природою, здійснюючи творчу діяльність у навколишньому природному середовищі, всебічно виховується дитина. [14, с. 56.] p align="justify"> В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв в навчальному посібнику В«ПедагогікаВ» пишуть, що мета формування екологічної культури школярів - виховання відповідального, бережливого ставлення до природи. Досягнення цієї мети можливе за умови цілеспрямованої систематичної роботи школи з формування в учнів системи наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і природи, екологічних цінностей, норм і правил у відношенні до природи, потреби у спілкуванні з нею, готовності до природоохранительной діяльності, умінь і навичок з вивчення та охорони природи. [18, с. 76-89]
тувинську фольклор екологічний культура
РОЗДІЛ 2. Вивчення тувинської фольклору як засобу формування екологічної культури молодших школярів
.1 Тувинський фольклор як факт духовної культури
Фольклор - це, перш за все, цілком самостійне мистецтва слова. Проте різноманіття функції та зв'язку фольклору (виховні, пізнавальні, світоглядні, духовно-моральні, художньо-естетичні, побутові, соціальні, культурні, психологічні) роблять його фактом етнографічної дійсності, найважливішим історико-етнографічним джерелом. p align="justify"> Людська творча діяльність санкціонувалася не тільки реальними потребами, а й ритуалом. У зв'язку з цим відтворювана фольклором етнографічна дійсність є єдністю раціональних знань і ірраціональних уявлень, складним переплетінням, взаємопроникненням реалістичних і міфологічних елементів. p align="justify"> Часом фольклор оцінюється як В«стороннійВ» джерело, з якого можуть бути вилучені дані, що відносяться власне до етнографії, що звужує і об'єднує фольклор як явище культури.
Можливі три види відносини тувинської фольклору до історичної дійсності: 1) свідоме прагнення до її зображенню; 2) сходження до неї як основі; 3) мимовільне її відтворення.
Один з основних жанрів тувинської фольклору - тувинську героїчний епос, що розповідає про подвиги богатиря в боротьбі з чудовиськами або іноземними ворогами, його поїздці до далекої судженої, героїчному сватанні. Зберігся в живій традиції, виповнюється распевним речитативом без музичного супроводу. Героїчним сказанням властиві розробленість сюжету і системи епічних перс...