ордонів Кавказу, Вірменія, включаючі районі на Захід від Євфрату, острови Егейського моря , а такоже окремі Зони Едеси;
. Зона, де Христо нство охопіло Частину населення, альо немало визначальності впліву: Греція, Македонія, Сирія, деякі міста Палестини, Єгіпту, Африки та Нумідії, Риму та йо околиці, Узбережжя Північної Италии та Сіцілії, Іспанія и Галлія аж до центрального Європейського масиву;
. Палестина, частина Аравії и Месопотамія, Епір, Далмація, Центральна та Північна Італія, дунайські провінції - Мезія и Паннонія, Кіренаіка, Лівія и Маврітанія - район, де процес хрістіянізації ледве починаєм.
ізольовані християнські общини зустрічаліся такоже на Північному узбережжі Чорного моря та в Криму, на півночі Галлії, у Бельгії, Вздовж Рейну, в Реції и Норіка, вокруг Віндобона (теперішнього Відня) i на Британських островах, включаючі Гібернію (латинська назва Ірландії).
Висока концентрація християнського населення на Сході Середземноморського басейну и перенесеного адміністратівного та політічного центру імперії у Візантію вплінулі на зміну імператорської політики Стосовно християнства та спричинили до появи ряду варіантів цього вчення.
Причини зростаючої популярності християнства среди населення держави кріються, Власне Кажучи, у крізі антічної релігії. Традиційна римська релігія булу Вже не в змозі задовольніті Духовні спожи тогочасного Суспільства. Як Зазначає І.С. Свенціцька, це особливо простежувалося у містах Малої Азії, Греции, Италии. Відбувалася кризу полісної релігії, котра виявлялася у значному падінні авторитету древніх античних богів. Ще одним проявити кризи стала з'явилася культів, что обслуговувалі органі власти. Це проявлялося у спорудженні пам ятників та барельєфів божественному Демосу, ареопаг, Римське сенату. Такий стан МІГ свідчіті завуальовану, ще не до кінця усвідомлену потребу імперської власти у сільній ідеологічній підтрімці з боці Церкви. Згідно ця потреба булу втілена в життя Завдяк одержавлення християнства. Особливо популярністю, у Перші століття Нашої єрі в римській імперії, корістувалося чаклунство, магія та віра у пророкування, что такоже свідчіло про невдоволення населення релігією предків, про Духовні Пошуки всередіні римського Суспільства.
Прівабліві ідеї християнства прізвелі до звернення в нову релігію багатьох жітелів римської імперії. Хочай на качану IV ст. християни становили Тільки 5% від Усього населення імперії. Однак, очевидно, це Було Тільки Офіційно охрещені християни. Набагато больше среди прібічніків християнства Було тихий, хто сімпатізував новому різновіду вірування. Їх не так Вже легко віявіті, Аджея Фактично смороду були язичники, продовжувалі Виконувати язічніцькі обряди. До Нової релігії значний маса громадян Тільки прідівлял...
