ійно звертаються до викладача з питаннями про значення або правильному вживанні мовних засобів, він не може не звертати увагу на їхні помилки або відсилати їх до викладачів мовних дисциплін або до підручників і словників. Відмова від обговорення чисто мовних проблем на заняттях з перекладу не тільки підриває авторитет викладача, але часто робить неможливою роботу з подолання власне перекладацьких труднощів. Викладач перекладу - це значною мірою і викладач іноземної мови.
Викладач перекладу - це ще й викладач рідної мови учнів. При навчанні перекладу, особливо перекладу з іноземної мови, чимало навчального часу витрачається на обговорення варіантів розуміння і перекладу рідною мовою. При цьому часто виявляється, що, володіючи цією мовою з дитинства, яких навчають погано розрізняють багато смислові та стилістичні тонкощі, не вміють літературно грамотно і елегантно писати різними стилями, неправильно оцінюють доречність вживання мовних засобів у певних ситуаціях спілкування. Слід враховувати, що якщо в області іноземної мови викладач служить для тих, кого навчають незаперечним авторитетом, то вказівки на неправильність рідної мови зазвичай викликають внутрішній опір і недовіра, оскільки у учнів існує впевненість (часто помилкова), що вже свій-то мову вони знають не гірше за інших .
Повинен володіти викладач перекладу та комунікативної компетентністю. У процесі навчання постійно доводиться зіставляти фонові знання представників двох мовних колективів підказувати учнем необхідну інформацію для розуміння змісту оригіналу, вирішувати, на які когнітивні знання рецепторів вони можуть розраховувати, а які додаткові відомості слід включити в сам текст перекладу. Одна з найважливіших завдань підготовки майбутніх перекладачів полягає в розширенні їх фонових знань, максимально наближаючи їх до знань рецепторів, на які орієнтований текст оригіналу. Викладання перекладу завжди має широку загальноосвітню функцію.
Загальноосвітня ерудиція викладача перекладу поповнюється в процесі навчання хорошими, хоча і тимчасовими знаннями в спеціальних областях, необхідних для розуміння і перекладу текстів з економіки, права, промисловості, сільському господарству, науці, освіті та ін Як і перекладач, викладач перекладу не може бути всезнайкою, фахівцем у всіх сферах діяльності, але він повинен вміти здобувати і використовувати на уроці мінімум спеціальних знань, які дають можливість вирішувати перекладацькі завдання, характерні для перекладу текстів даного типу. Зрозуміло, що перш ніж запропонувати учнем перевести спеціальний текст, викладач повинен забезпечити для самого себе достатнє знання предмета. Він повинен передати студентам свій досвід придбання подібних знань шляхом використання енциклопедій, довідників, підручників, спеціальної літератури, консультацій фахівців тощо
Головна відмінність викладача від перекладача-практика полягає в тому, що він не тільки повинен володіти вмінням переводити, вільно користуючись при цьому всім багатством мовних засобів, але, головне, він повинен вміти пояснювати, показувати і доводити, що, як і чому треба робити, щоб досягти бажаних результатів. А це означає, що він повинен володіти мовними та перекладацькими аспектами свого курсу не тільки практично, але і теоретично, володіти всебічними знаннями в області теорії мови та теорії перекладу. Аналізуючи зміст і стилістичні особливості оригіналу, зіставляючи з ...
