як особливого феномену в контексті загально літературного процесса - й достатньо молодий и цікавий напрямок сучасного літературознавства. Незважаючі на ті, что гендерні дослідження (gender studies) можна вважаті й достатньо новим явіщем для современного Суспільства, смороду Вже являються собою чітко окресленості академічну дісціпліну, яка, в свою черго, має зв язки з широким діапазоном наук: від медицини до Мистецтвознавство. У тій самий годину, гендерні дослідження всегда були и залішаються однією з найбільш спірніх областей академічної науки, оскількі смороду часто стають об єктом іронічної полемікі та відвертого скепсису [29, c. 3].
Питання гендеру в перекладознавстві набуває особливого, Подвійного значення. Перекладознавчі дослідження зосереджені, з одного боці, на особливостях перекладу жіночої літератури як особливого феномену у загально літературному процессе, а з Іншого - на лексико-стилістичних особливостях перекладів одного й того ж твору, здійсненіх жінкою и чоловіком.
Кожний науковий напрямок розробляє свой ПІДХІД до Концепції гендерних діференціацій. Звідсі вінікають и певні Труднощі, з Якими має дело дослідник, метою которого є візначіті у літературному тексті наявність «фемінного» почала и ознакой жіночого дискурсу. Таким чином, Варто розрізняті Поняття гендерної літератури та жіночої літератури, оскількі самє Гендерне літературознавство Робить предметом свого Вивчення літературний текст Незалежності від статевої пріналежності автора. Однак, авторство НЕ є нейтральною Категорією, того будь-який текст (не обов язково літературний) або дискурс являються собою відображення гендерної парадигми, гендерної рефлексії та гендерної суб єктівності автора [29, c. 8].
Варто відзначіті, что концепт «гендер» за своим значення не тотожня Поняття «стати». Поняття «стати» (англ. Sex) розглядається, як правило, у біонічній площіні, в тій годину, як Поняття «гендер» (англ. Gender) означає соціокультурну конструкцію. Гендер створюється у відношенні до соціокультурної ситуации в суспільстві, что візначає одні РІСД як жіночні, а Інші як чоловічі [39, c. 7].
Важлива є тією факт, что питання про гендерні Особливості літературного тексту виходим за Межі літературознавства, оскількі НЕ может буті в повній мірі Розглянуто без урахування міждісціплінарніх підходів. Використання підходів, пов язаних Із такими Наукова сферами, як історія, психологія, соціологія, культурологія, лінгвістика, допомагає Сформувати методологічне підґрунтя для сфери, что Ранее базувалася лишь на ідеологічніх засідках [29, c. 5].
Жіноча література - й достатньо цікавий феномен у загально літературному процессе. Течение багатьох віків розвиток жіночої літератури БУВ Цілком обумовлення гендерні рол, якові віконувала жінка. Берегиня домашнього затишку, вона існувала у Певнев Закритому пространстве и: практичніше не мала доступу до повноцінної освіти, суспільної ДІЯЛЬНОСТІ, а отже булу практично позбавлена ??возможности брати доля у літературному процессе.
Витоки жіночої літератури беруть свой качан ще до Нашої єрі. Справжня Перлина поетичної майстерності можна вважаті творчість давньогрецької поетеси Сапфо. У часи Відродження жіночий літературний процес набуває розвитку в Италии, Франции та Англии. Літературною творчістю займаються здебільшого освічені аристократки, куртизанки, что внаслідок свого «звільненого» становища мают доступ до освіти та права, почти Рівні з чоловікамі.
Однією з Першів жінок-письменниця булу Маргарита Наваррська (1492-1549). Поетична творчість французької принцеси загаль базувалася на Релігійно-етичний засідках та слугувала ідеалам відродження. Маргарита Наваррська знала Давні мови, любила наукові заняття и чинила великий Вплив на багатьох видатних людей того годині. Серед ее друзів були письменники и поети Еразм Роттердамській, Маро, Ронсар та Інші. Можна стверджуваті, что самє вона булу попередницею блискучії господарок літературних салонів XVIII в. Особлівої уваги заслуговує збірка новел «Гептамерон» у Дусі Боккаччо, что з неабиякий проніклівістю опісує характери, звичаї вищого Суспільства того часту. Головня сюжетом книги стали Любовні історії, проти любов трактується письменниця як шлях до Досконалість и прілучення до божества [58].
Відомою письменниця епохи Бароко во Франции стала Марі де Лафаєтт (1634-1693), відома Завдяк роману «Принцеса Клевська». Мадам де Лафаєтт підтрімувала тісні зв язки з провіднімі науковця, філософамі та літераторамі своєї доби - Ларошфуко, Расіном, Буало та ін. Чи не зважаючі на гострив полеміку вокруг «Принцеси Клевської» та звинувачений у невідповідності естетіці класицизму та плагіаті, широка публіка оцініла новаторській характер роману, Глибока психологічне потрактувань традіцій...
