ти їх вживання. Варто приділяти більше уваги знайомству з національними культурами, щоб обидві мови були однаково виразні і емоційно забарвлені.
Якщо дитина неправильно або нечітко вимовляє якісь звуки, то паралельно з логопедичними заняттями важливо ненав'язливо поправляти його в повсякденних розмовах, підкреслюючи вимова схожих фонем в різних мовах. Наприклад, діти часто плутають російський звук «р» з його французькою, англійською або німецькою аналогами. Потрібно стежити за тим, щоб дитина завжди відповідав на тій мові, на якому до нього звертаються.
У теж час, розмовляючи з дитиною, батьки повинні орієнтуватися на спілкування з дитиною, а не на контроль за його промовою. Дітям необхідно відчувати, що мамі і татові набагато важливіше те, що він говорить, а не його вимову окремих слів і вибрана мова. Так, батько може повторити питання в правильній формі, попередньо уточнивши:" А, ти хочеш запитати ...». Але навіть дотримуючись всі ці рекомендації, батьки білінгвів повинні бути готові до того, що дитина не зможе позбутися звички вставляти в мову слова або виразу з іншої мови. У цьому випадку потрібно допомогти школяреві усвідомити цю свою особливість, щоб подібні привнесення несли функцію, аналогічну використанню сленгу в літературній мові. Оскільки досвід мовного спілкування у двомовну дитину набагато ширше, він більше цікавиться етимологією слів. Він рано починає усвідомлювати, що одне і те ж поняття можна виразити по-різному на різних мовах. Іноді діти придумують власну етимологію слів, порівнюючи дві мови. Двомовність великий вплив робить на формування особистості і етнічної самосвідомості. Дитина, що росте серед носіїв двох мов і становиться білінгвом, одночасно має особливості і лінгвістичного і соціального характеру. Він з дитинства усвідомлює існування неравнозначности двох культур, двох мов. Російська мова в багатьох національних регіонах Росії має більш високий статус, ніж рідний. Причин цьому безліч: переважання російськомовних засобів масової інформації, мова навчання в школі і у вузах, громадську думку та ін. Безумовно, такий стан рідної мови не може не позначитися на формуванні національної самосвідомості, етнічної ідентичності та самосвідомості в цілому.
ВИСНОВОК
Сучасна багатонаціональна Росія являє собою не просте з'єднання різних національних культур, а складне їхнє взаємозв'язок і взаємопроникнення.
Більшість батьків впевнене, що дітям, вільно говорить на двох мовах, відкритий шлях до успішної кар'єри дипломата або топ-менеджера транснаціональної корпорації. Переваги двомовності - це насамперед широкі можливості спілкування в сучасному світі, де практично вже не залишилося ніяких «залізних завіс» ні для яких країн; це нові друзі і приголомшливі зустрічі, постійне розширення кругозору та безкінечне підвищення свого інтелектуального потенціалу. Проте слід врахувати, що дитина-билингв стане розвиватися не так, як його однолітки-монолінгвов. Говорити він почне, швидше за все, пізніше них: іноді до 2-2,5 років. До 3-3,5 років може спостерігатися змішання мов, але до чотирьох двомовний дитина повинна вміти чітко їх диференціювати. У тому, що дитина буде змішувати мови, і є основна небезпека, і вона особливо велика, якщо вдома розмовляють двома або кількома мовами (буває і таке). Дитина просто може не знати, до кого як звертатися, яка мова вибрати в даний момент для спілкування.
За даними останніх досліджень, 56% жителів Європейського союзу володіють двома-трьома мовами. За кожне п'ятиріччя кількість європейців, які вивчили другу мову, зростає на 9%. При вивченні другої мови перевага віддається англійської, потім слідують французька, німецька та іспанська.
Природно, що в кожній сім'ї, де є двомовні діти, накопичується і свій досвід вдосконалення методів підтримки білінгвізму у малюка, і можуть використовуватися і власні принципи. Але яких би принципів не дотримувалися батьки дитини, необхідно пам'ятати, що один із найкритичніших періодів у двуязичяих дітей - це період змішання слів, коли дитину можна вразити навіть жестом. Тому під час спілкування з дитиною в цей період потрібно бути максимально уважними до своїх висловлювань, оцінюючим мова дитини.
У той же час, деякі психологи і логопеди вважають, що двомовність може і перешкодити в дитині в його нормальному навчанні.
У ході виконання курсової роботи було дано поняття білінгвізму; розглянуті різновиди білінгвізму; проаналізовані найбільш поширені міфи про психічному розвитку дітей у білінгвістичній середовищі; висвітлені основні проблеми білінгвізму, характерні для жителів Російської Федерації.
Таким чином, були вирішені всі поставлені завдання і досліджені особливості психічного розвитку дітей в умовах білінгвізму, що і було головною метою всього дослідження.
