беруть участь у перекладі мов.
Класифікація має наступний вигляд:
У площині однієї мови:
"Свої" реалії: національні, локальні, мікролокальние.
"Чужі" реалії: інтернаціональні, регіональні.
У площині пари мов:
Внутрішні реалії.
Зовнішні реалії.
Під "своїми" реаліями автори мають на увазі здебільшого споконвічні слова даної мови.
Національні реалії називають об'єкти, що належать даному народу, даної нації, але чужі за межами країни.
Локальні реалії, на відміну від національних, належать не мові відповідного народу, а або діалекту, наречию, або мови менш значної соціальної групи.
Мікролокальнимі С. Влахов і С. Флорін називають такі peaліі, сфера вживання яких обмежена лише одним містом чи селом [Влахов С. і Флорін С.1980. 127]. p> "Чужими" реаліями дослідники називають запозичення (тобто слова іншомовного походження, що увійшли до словниковий склад мови), кальки (тобто поморфемная або Послівний переклади найменувань чужих для даного народу об'єктів), а також транскрибоване реалії іншого мови, часто свого роду Філологія або неологізми.
Інтернаціональні реалії фігурують у лексиці багатьох мов і увійшли у відповідні словники, зберігши при цьому свою національну забарвлення. Особливістю міжнародних реалій є те, що їх зміст може відрізнятися від початкового. Регіональними називають реалії, що поширилися серед кількох народів, звичайно разом з референтом, і ввійшли в лексикон декількох мов. p> У площині пари мов реалії розглядаються головним чином з точки зору перекладу.
Зовнішні реалії однаково чужі обом мовам; внутрішні реалії - слова, що належать одному з пари мов, і, отже, чужі для іншого.
У загальних рисах розподіл по тимчасовому ознакою відносить реалії до однієї із запропонованих груп:
сучасні реалії;
історичні реалії.
За твердженням самих авторів наведених у цій роботі класифікацій, поділ реалій значною мірою умовно. Багато їх них можна віднести одночасно до кількох рубриках предметної класифікації, до різних її розподілам або до інших класів перекладознавчих одиниць. p> Глава II. Особливості перекладу реалій
Реалії, які Ірвінг використовує в тексті - це його спосіб спілкування з читачем, створення своєрідної мови для спілкування. Мова, як засіб спілкування між людьми, координує їх спільну діяльність знаковим способом у процесі мовного взаємодії, в ході якого здійснюється узгодження комунікативних діяльностей на основі ресурсів мовної системи. Мова бере участь не тільки в передачі думок про щось вже пізнаному, а й у формуванні нових думок про новий пізнаваному явище, процесі, предмет і т.д. Це властивість мови проявляється в пізнавальній діяльності людини, тобто мисленні, в динамічному формуванні та зчепленні думок. Мова є основою мислення кожної людини, "яке завжди протікає у вербальних формах, навіть якщо воно досягає надзвичайно високого рівня абстрак...
