днести до запозиченої лексиці, що має обмежену сферу вживання; насправді ж вони залишаються за межами російського словника. p align="justify"> Отже, виділивши в складі запозиченої лексики кілька груп, ми простежили поступове посилення в них В«іноземнійВ» забарвлення, присутність якої у слові не можна не враховувати при стилістичній оцінці його вживання в мові. Запозичені слова, отримали загальне поширення і закріпилися у складі межстилевой російської лексики, з точки зору стилістики не уявляють інтересу. У стилістичній оцінці потребують запозичені слова, що мають обмежену сферу вживання. br/>
4. Запозичені слова в художній і публіцистичній мові
Використання російськими письменниками іноземних слів відображає їх ставлення до проблеми лексичних запозичень. Сатирики XVIII в. зло пародіювали жаргон світського суспільства, насичений французькими (часто перекрученими) словами. Так, у Д.І. Фонвізіна радниця в В«БригадирВ» каже: - Я капабельна сказитися; Вам час вже себе етабеліровать (влаштувати). p align="justify"> Традицію сатиричного осміяння світського жаргону продовжив Н.В. Гоголь: Спідниця вся збирається навколо, як бувало в давнину фіжми, навіть ззаду трошки підкладають вати, щоб була досконала Бельфам (прекрасна жінка); Словом, скандальезу наробив жахливого, все село збіглася, дитини плачуть: все кричить, ніхто не розуміє, ну просто Оррери, Оррери, Оррери! (Жах). p align="justify"> Мова, насичена варваризмами, називається макаронічної. У XIX в. широкою популярністю користувалися макаронічні вірші І.М. Мятлева В«Сенсації і зауваження пані Курдюковой за границею ...В», в яких висміювалися мова тамбовського барині, що потрапила в Париж: Тут зібрався цілий світ З усіх кінців Європи: Адоніс і Езопа, Багатії і Пролетер, Ом дета і Мілітер (т.е . бідні, В«державні мужіВ» і військові).
Сатирично зобразив французоманії вищого суспільства Л.М. Толстой у «³йні і світіВ». О.М. Островський, Ф.М. Достоєвський, Н.С. Лєсков, А.П. Чехов, А.Н. Толстой, А.І. Купрін використовували іншомовні слова в мовних характеристиках персонажів. Письменники пародіювали неправильне вживання французьких слів спотворення росіян на іноземний манер. Ось приклад міркування Бальзамінові з п'єси Островського В«Свої собаки гризуться, чужа не пристававВ»: - Ось що, Мишко, є такі французькі слова, дуже схожі на російські, я їх багато знаю; ти б хоч їх завчив коли, на дозвіллі. (...) Ось слухай! Ти все кажеш: В«Я гуляти піду!В» Це, Міша, недобре. Краще скажи: "Я хочу прамінаж зробити!В» (...) Про кого погано говорять, це мараль. (...) А от якщо хто запишається, дуже буде думати про себе, і раптом йому форс-то зіб'ють, - це В«асажеВ» називається. Радянські письменники осміювали вживання в мові запозичених слів, які ускладнюють її розуміння. Цій темі присвячено, наприклад, вірш В.В. Маяковського В«Про фіаско, апогею і інших невідомих речахВ». p align="justify"> Однак ...
