нсі, що наукові визначення та мовні тлумачення не завжди збігаються за обсягом і навіть змістом (Апресян; 357). Концептуальна картина світу або модель світу, на відміну від мовної, постійно змінюється, відображаючи результати пізнавальної та соціальної діяльності, але окремі фрагменти мовної картини світу ще довго зберігають пережиткові, реліктові уявлення людей про світобудову.
Питання концептуалізації світу мовою за допомогою слів, дуже важливий. Свого часу Р. Ладо, один з основоположників контрастивної лінгвістики, зауважив: Існує ілюзія, властива часом навіть освіченим людям, ніби значення однакові у всіх мовах і мови розрізняються тільки формою вираження цих значень. По суті ж, значення, в яких класифікується наш досвід, культурно детерміновані, так що вони істотно варіюються від культури до культури (Ладо; 34-35). Варіюються не тільки значення, а й склад лексики. Специфіка цього варіювання становить істотну частину специфіки мовних картин світу.
Як вже було зазначено вище, сприйняття навколишнього світу почасти залежить від культурно-національних особливостей носіїв конкретної мови. Тому з точки зору етнології, лінгвокультурології та інших суміжних областей найбільш цікавим є встановлення причин розбіжностей в мовних картинах світу, а ці розбіжності дійсно існують. Рішення такого питання - це вихід за межі лінгвістики і поглиблення в таємниці пізнання світу іншими народами. Існує величезна безліч причин таких розбіжностей, але лише кілька з них представляються видимими, а тому - основними. Можна виділити три найголовніших фактора або причини мовних відмінностей: природа, культура, пізнання. Розглянемо ці чинники.
Перший фактор - природа. Природа - це, перш за все зовнішні умови життя людей, які по-різному відображені в мовах. Людина дає назви тим тваринам, місцевостям, рослинам, які йому відомі, того стану природи, яке він відчуває. Природні умови диктують мовною свідомості людини особливості сприйняття, навіть таких явищ, яким є сприйняття кольору. Позначення різновидів кольору часто мотивується семантичними ознаками зорового сприйняття предметів навколишньої природи. З тим чи іншим кольором асоціюється конкретний природний об'єкт. У різних мовних культурах закріплені власні асоціації, пов'язані з колірними позначеннями, які й збігаються в чомусь, але і в чомусь відрізняються один від одного (Апресян; 351).
Саме природа, в якій людина живе, спочатку формує в мові його світ асоціативних уявлень, які в мові відображаються метафоричними переносами значень, порівняннями, конотаціями.
Другий фактор - культура. Культура - це те, що людина не отримав від світу природи, а привніс, зробив, створив сам (Манакін; 51). Результати матеріальної і духовної діяльності, соціально-історичні, естетичні, моральні та інші норми і цінності, які відрізняють різні покоління і соціальні спільності, втілюються в різних концептуальних і мовних уявленнях про світ. Будь-яка особливість культурної сфери фіксується у мові. Також мовні відмінності можуть обумовлюватися національними обрядами, звичаями, ритуалами, фольклорно-міфологічними уявленнями, символікою. Культурні моделі, концептуалізувати в певних найменуваннях, поширюються по світу і стають відомі навіть тим, хто не знайомий з культурою того чи іншого народу. Цій проблемі останнім часом присвячується дуже багато спеціальних робіт і досліджень.
Що стосується третього фактора - пізнання, то слід сказати, що раціональні, чуттєві й духовні способи світосприйняття відрізняють кожної людини. Способи усвідомлення світу не ідентичні для різних людей і різних народів. Про це говорять відмінності результатів пізнавальної діяльності, які знаходять своє вираження в специфіці мовних уявлень і особливостях мовної свідомості різних народів. Важливим показником впливу пізнання на мовні відмінності є те, що В. Гумбольдт назвав різними способами бачення предметів raquo ;. У середині XX-го століття мовознавець і філософ Л. Вітгенштейн писав: Звичайно, існують ті чи інші способи бачення, існують і випадки, коли той, хто бачить зразок так, як правило, і застосовує його таким чином, а той, хто бачить його інакше, і звертається з ним по-іншому (Вітгенштейн; 114). Найбільш яскраво спосіб бачення предметів проявляється в специфіці мотивації і у внутрішній формі найменувань.
Гносеологічні, культурологічні та інші особливості мовної концептуалізації тісно пов'язані між собою, а їх розмежування завжди є умовним і приблизними. Це відноситься як до відмінностей способів номінації, так і до специфіки мовного членування світу.
Слід врахувати, що сприйняття тій чи іншій ситуації, того чи іншого об'єкта знаходиться в прямій залежності також і від суб'єкта сприйняття, від його фонових знань, досвіду, очікувань, від того, де розташовується він сам що безпосередн...
