ь тексту дощечки 11б. Однак у машинопису цею гімн «припечатавши пізніше».
Цитати в статью Кура 1953-1955 рр. що не сходить з текстом дощечок в багатьох дрібніцях: додані и змінені букви и т. д.
Далі велику роль у долі цього тексту зіграв С. Лісовий (псевдонім С. Парамонова), емігрант Другої Хвилі и професор біології в Канберському університеті. ВІН опублікував текст Деяк дощечок, что не входили в публікацію «Жар-птиці». За его тверджень, ЦІ тексти Йому приславши Миролюбов. Йому ж Належить перший переклад Деяк дощечок и обширні переказ ее змісту. [2, с.64]
Таким чином, існує три основні джерела, що містять тексти дощечок:
Машинопис Ю.П. Миролюбова,
Публікація в «Жар-птиці»,
Публікація у Книзі С. Лісового «Влесова книга».
Смороду булі Зібрані разом в 1970-х роках Скрипником. У СРСР перша Публікація про «Велесовій Книзі» відносіться Вже до 1960 року, проти Повністю ее текст БУВ надрукованій в России лишь в 1990 году О. В. Творогова и слід машинопису Миролюбова; враховані такоже деякі варіанти других джерел. Список подалі чисельність видань 1990-х років наведено в кінці статті; в багатьох з них текст пам'ятника довільно спотвореній порівняно з публікаціямі в «Жар-птиці» и С. Лісового.
Влітку +1959 до відома всех зацікавленіх сторон були доведені результати експертизи фотографии дощечки, проведеної кандидатом філологічних наук, співробітніцею Інституту російської мови АН СРСР Лідією Петрівною ЖУКОВСЬКИЙ, фахівцем з історичної палеографії та фонетіці ранньодревньоруськіх рукопісів. За тверджень Л. П. Жуковської, редакція радянського журналу «Питання мовознавства» сама направила Їй фотографію дощечки. Висновок Було Опубліковано в 1960 году в цьом Журналі.
У висновка йшлось про том, что Фотографія насправді Зроблено НЕ з дощечки, а з малюнку на папері на папері. Зміст «Велесової книги» та ее мову свідчать про підробку. [1, с.53]
На фотографии з «Жар-птиці» дощечка має Великі поля и зліва вгорі є знак собаки, а на опублікованої Жуковської фотографии поля обрізані. У Публікації дощечка містіть Примітку «У лівому кутку дощечки вгорі БУВ Невеликий знак собаки чи коня, но на шкода ВІН НЕ БУВ захопленості фотографією во время зйомки». Проти ні Кур, ні Лісовою НЕ порівнювалі фотографію з текстом дощечки 16, опублікованому в «Жар-птиці» в лістопаді тисячі дев'ятсот п'ятьдесят вісім року. Згідно, аналізуючі результати цієї експертизи, С. Лісовий Дещо змінів свою позицию и зауважів, что пам ятка могла дійті до нас у пізнішіх копіях, як и почти всі Інші Давньоруські пам ятки. Альо и ця думка НЕ ??булу взята до уваги у наукових колах.
Дуже Незвичайна для регіону и годині материал листів - тонкі віпіляні дощечки (за іншімі Даними, краї їх були відрізані ножем), а не береста або Цері на дерев'яній підкладці, де текст розташовувався не так як на дереві виконував і як на віску. На Відміну Від більшості відоміх стародавніх рукопісів на дереві, дощечки були тонкими (0,5 см), розміром 20 на 30 см и розлініяні з двох сторон; ЦІ параметри, на мнение Деяк крітіків, спріялі б кріхкості и розколювання матеріалу ще в давнини. [2, с.78]
«Велесова книга» написана особливую алфавітом, что представляет собою варіант кирилиці з Деяк НЕ властівімі ні кирилиці, ні грецького алфавіту накресленнямі ОКРЕМЕ букв. Цей алфавіт, відомій только по «фотографии» однієї дощечки и описание Ю. П. Миролюбова, прихильники автентічності тексту назівають «велесовіцею». Для шкірного рядка булу проведена горизонтальна лінія (як в індійському лісті деванагарі), під Якою йшлі «прікріплені» літери. Саме Існування докірілівського листа - «протокіріліцею», а такоже «протоглаголіцею» - обговорювалося в науке, но переконливою Фактів про наявність подобной писемності Виявлено НЕ Було.
Новий етап у дослідженні Велесової Книги розпочався з публікаціямі Олега Вікторовіча Творогова, Який опрацював матеріали по ВК, надіслані в Інститут російської літератури Борисом Ребіндером (Франція). Це були тексти з архіву Ю. Миролюбова, надруковані М. Скрипником в українських виданя Лондона та Гааги. О. сир НЕ повертався Вже до тексту д.16, лишь зазначилися, что лінгвістам (тобто Л. Жуковській) віявілося достатнім и незначна Уривки тексту, щоб серйозно й обґрунтовано сумніватіся в автентічності «Велесової книги». ВІН робів Вже аналіз Всього тексту, альо доволі поверхнево, з тієї причини, что, как ВІН сам зазначилися, Висновки очевідні и при Поверхнево аналізі тексту. ВІН такоже прийшов до висновка, что ВК фальсіфікат, такоже на Основі морфології та фонетики пам ятки, як и Л. Жуковська. Думка про том, что це пізніша копія, булу такоже НЕ врахована, пояснивши це тім, что Якби пам ятка булу переписана у 16-17 ст., То вона неодмін...
