ь донині в стінах деяких нинішніх бібліотек.
Одним з таких художніх праць вважається книга Джонатана Свіфта Подорожі Гуллівера (англ. Gulliver's Travels ). Сатирико-фантастичний твір Джонатана Свіфта, в якій яскраво і дотепно висміюються людські та суспільні вади. Повна назва книги: Подорожі в деякі віддалені країни світу в чотирьох частинах: твір Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів (англ. Travels into Several Remote Nations of the World, in Four Parts. By Lemuel Gulliver, First a Surgeon, and then a Captain of several Ships ). Перше видання вийшло в 1726-1727 роках в Лондоні. Книга стала класикою морально-політичної сатири, хоча особливо широкою популярністю користуються її скорочені переробки (і екранізації) для дітей.
Подорожі Гуллівера - Програмний маніфест Свіфта-сатирика. У першій частині книги читач сміється над безглуздим зарозумілістю ліліпутів. У другій, в країні велетнів, змінюється точка зору, і з'ясовується, що наша цивілізація заслуговує такої ж осміяння. У третій висміюється, з різних сторін, зарозумілість людської гордині. Нарешті, в четвертій з'являються мерзенні йеху як концентрат споконвічної людської природи, що не облагородженої духовністю. Свіфт, як звичайно, не вдається до моралізаторським повчанням, надаючи читачеві зробити власні висновки - вибрати між йеху і їхнім моральним антиподом, химерно наділених в кінську форму.
Судячи з листування Свіфта, задум книги у нього склався приблизно в 1720 року. Початок роботи над тетралогией відноситься до 1721; в січні 1723 Свіфт писав: Я покинув Країну Коней і перебуваю на летучому острові ... два моїх останніх подорожі незабаром закінчаться raquo ;.
Робота над книгою тривала до 1725 року. У 1726 року перші два томи Мандрів Гуллівера (без зазначення імені справжнього автора) виходять у світ; інші два були опубліковані в наступному році. Книга, кілька подпорченная цензурою, користується небаченим успіхом, і авторство її ні для кого не секрет. За кілька місяців Подорожі Гуллівера перевидавалися тричі, незабаром з'явилися переклади на німецьку, голландська, італійська та інші мови, а також великі коментарі з розшифровкою свіфтовскіх натяків і алегорій.
Вольтер, який перебував тоді в лондонському вигнанні, дав захоплений відгук про книгу і надіслав декілька примірників до Франції. Перший переклад на французьку мову, на багато років став класичним, виконав в 1727 годуізвестний письменник, абат П'єр Дефонтен. Наступні переклади на інші європейські мови довгий час (майже півтора століття) виконувалися ні з англійського оригіналу, а з французької версії. У листі Свіфту Дефонтен вибачився за те, що безліч місць (майже половину тексту) він переробив, щоб книга відповідала французьким смакам. У відповідному листі Свіфт, роблено відсторонившись від авторства, дав оцінку своєму творінню:
Прихильники цього Гуллівера, яких у нас тут несть числа, стверджують, що його книга проживе стільки ж, скільки наша мова, бо цінність її не залежить від минущих звичаїв мислення і мови, а полягає у ряді спостережень над одвічним недосконалістю, безглуздям і пороками роду людського.
Перше французьке видання Гуллівера розійшлося за місяць, незабаром пішли перевидання; всього дефонтеновская версія видавалася більше 200 разів. Неспотворений французький переклад, з чудовими ілюстраціями Гранвиля, з'явився тільки в 1838 році.
Популярність свіфтівського героя викликала до життя численні наслідування, фальшиві продовження, інсценівки і навіть оперети за мотивами Мандрів Гуллівера raquo ;. На початку XIX століття в різних країнах з'являються сильно скорочені дитячі перекази Гуллівера raquo ;.
Перший російський переклад Мандрів Гуллівера вийшов у 1772-1773 роках під назвою Подорожі Гулліверови в Ліліпут, Бродінягу, Лапуту, Бальнибарби, Гуігнгмскую країну або до коней raquo ;. Переклад виконав (з французького видання Дефонтена) Єрофій Каржавін. У 1780 році каржавінскій переклад був перевиданий.
Протягом XIX століття в Росії було кілька видань Гуллівера raquo ;, всі переклади зроблені з дефонтеновской версії. Доброзичливо відгукувався про книгу Бєлінський, високо цінували книгу Лев Толстой і Максим Горький. Повний російський переклад Гуллівера з'явився тільки в 1902 році.
У радянський час книгу видавали як у повному (переклад А. Франківського), так і в скороченому вигляді. Перші дві частини книги видавалися також у дитячому переказі (переклади Тамари Габбе, Б. Енгельгардта, Валентина Стенич), причому набагато бо? льшим тиражами, звідси і поширене серед читачів думку про Подорожах Гуллівера як про суто дитячій книзі. Загальний тираж ...
