а більше переказів ... .
Введенський став відомий завдяки перекладам творів Діккенса. Протягом п'яти років, він зміг перекласти з англійської романи Домбі і син raquo ;, Піквікського клуб raquo ;, Девід Коперфілд raquo ;. Іноді в них зустрічалися досить кумедні помилки. Так, невинне побажання Many happy returns! Raquo; (буквально: Багато щасливих повернень), набуло досить комічний вигляд: Бажаю Вам якомога частіше повертатися з того світу! raquo ;. Але на такі дрібниці почали звертати увагу лише в 20 столітті: сучасники ж просто зачитувалися його перекладами. Дотепер романи Діккенса в перекладі Введенського можна зустріти в деяких книжкових магазинах.
У Росії донині одним з перших перекладачів вважається Максим Грек, російський релігійний публіцист, автор і перекладач. Він був посланий до Італії, щоб вивчити стародавні мови, священнослужіння і філософські роботи. Технологія перекладу ж значно удосконалилася лише за Петра I, так як багато наукові й технічні книги були іншомовними. У XIV столітті здійснений перший випадок перекладу наукової книги на народну мову (з латинської на ісландський) - такою книгою стало керівництво по аріфметікеанглічаніна Джона Холівуд, або Халіфакс, відомого під ім'ям Сакробоско. До 19го століття перекладачі практикували методи, що дозволяли прикрашати текст, навіть прибирати деякі моменти, навіть давати інші імена персонажам (замість Мері - Маша).
Наприкінці дев'ятнадцятого століття і на початку 20го склалася культура перекладів, так званих буквалістів, які ставили в основу правильно зрозумілу точність і вірність оригіналу. Ці два принципи стали залізним законом перекладачів, надійною гарантією від повернення до прикрашення, процвітає до них. Однак, в 30-х роках 20го століття і ця школа виявилася розкритикована групою, на чолі якої стояв Іван Кашкін. Вони стверджували, що буквалісти, передаючи слова мови, не передають складу автора, атмосферу книги, бо склад можна передати тільки рівноцінними засобами іншої мови, а не копією. Тому текст від цього втрачає образність, жвавість, захоплює читача. Статус перекладача як професіонала і носія високої культури склався саме в радянську епоху. За десять років після війни замість окремих іменних шкіл виникло, по суті, професійне співтовариство. Чималу роль у цьому, безсумнівно, зіграло планове господарство: затверджений список перекладаються авторів, затверджений обсяг, затверджені тиражі, затверджені терміни - під це потрібні затверджені люди у затвердженому кількості і з затвердженою зарплатою. У 70-ті на зміну іменним перекладацьким школам прийшли ініціативні групи. Такий групою була, наприклад, слов'янська редакція і редакція літератури Іспанії, Португалії та країн Латинської Америки у видавництві Художня література raquo ;. У 90-і роки через розвал СРСР в область прийшло багато дилетантів через що якість перекладу багатьох книг не відповідало колишнім раніше критеріям якості - з урахуванням високої конкуренції на ринку перекладачів та невеликих окладів за роботу часто беруться непрофесіонали.
Пізніше з перекладацькими відповідниками стали стикатися багато авторів, які користувалися комбінаціями з двох мов. Л.С. Бархударов видав книгу Мова і переклад raquo ;, в якій було зібрано багато матеріалу про застосування відповідностей російської та англійської мов. Введення в теорію перекладу - Книга, опублікована в 1953-му р, автором якої є А.В. Федоров. У цій книзі А.В. Федоров закликав створити лінгвістичну теорію перекладу. Автор запропонував розрізняти приватну і загальну теорію перекладу. У приватної теорії перекладу йшлося про важливість відповідностей між кількома мовами.
. 3 Перші англо-російські переклади
Початком англо-російських і російсько-англійських відносин покладається вважати 16-18 століття нашої ери. Але до цих пір вчені, не можуть сказати з упевненістю, в якому році був переведений перший текст з англійської мови на російську мову. І це пов'язано з тим, що в ті часи, тільки починалися англо-російські і російсько-англійські відносини, кожна зі сторін не знала іншого, традиції, звичаї і навіть мову. Але з плином часів з'являлися люди, які знали мову, не рідко це були посередники з французької сторони, серед яких знаходилися вчителя для навчання російськомовного народу премудростей і тонкощів англійської мови. Але навіть у цей час коли люди вже знали і говорили на обох мовах, англійською та російською, не було ще документів, які могли б служити доказом про перший англо-російській перекладі. Адже в той час російсько-англійські та англо-російські відносини, мали торгово-економічних характер, який і дав поштовх для розвитку відносин між цими країнами, і як результат становлення сучасної Росії та Англії. А справжніми фактами, на які спираються вчені, - це переклади художньої значущості, саме ці праці залишилися навіт...
