ю між оповіданням і повістю не завжди вдається вловити: твір А. Чехова В«ДуельВ» деякі називають невеликий повістю, а деякі - великим розповіддю. Важливо наступне: як писав на початку ХХ століття критик Є. Анічков, В«в центрі оповідань стоїть саме особистість людини, а не ціла група людейВ». p align="justify"> Можна стверджувати, що на рубежі XIX-ХХ століть малий жанр епіки зайняв провідне положення в російській літературі.
І вже тому не слід думати, що розповідь піднімає якісь незначні проблеми і зачіпає неглибокі теми. Форма розповіді лаконічна, а сюжет підчас нехитрий і стосується, на перший погляд, простих, як казав Л. Толстой, В«натуральнихВ» відносин: складного ланцюга подій в оповіданні просто ніде розвернутися. Але в тому-то й полягає завдання письменника, щоб у малий простір тексту укласти серйозний і нерідко невичерпний предмет розмови. p align="justify"> Якщо сюжет мініатюри І. Буніна В«Муравський шляхВ», що складається всього з 64-х слів, схоплює лише кілька миттєвостей бесіди мандрівника з ямщиком посеред безкрайнього степу, то сюжету оповідання А. Чехова В«ІоничВ» вистачило б на цілий роман: художній час розповіді охоплює майже півтора десятка років. Але автору неважливо, що відбувалося з героєм на кожному етапі цього часу: йому досить В«вихопитиВ» з життєвої ланцюга героя кілька В«ланокВ» - епізодів, схожих один на одного, як краплі води, і все життя доктора Старцева стає гранично ясною і автору, і читачеві. В«Як живеш один день свого життя, так проживеш і все життяВ», - немов би говорить Чехов. При цьому письменник, відтворюючи обстановку в будинку самого В«культурногоВ» сімейства провінційного міста С., може зосередити всю увагу на стукоті ножів з кухні і запаху смаженої цибулі (художні деталі!), Але от про декілька років життя людини сказати так, як ніби їх і зовсім не було, або це було В«проходитьВ», нецікаве час: В«Минуло чотири рокиВ», В«Минуло ще кілька роківВ», неначе не варто витрачати час і папір на зображення такої дрібнички ...
Зображення повсякденного життя людини, позбавленої зовнішніх збурень і потрясінь, але в рутині змушує людину вічно чекати ніколи не наступаючого щастя, стало наскрізною темою оповідань А. Чехова, що визначила подальший розвиток російської малої прози.
Історичні потрясіння, безумовно, диктують художнику інші теми і сюжети. М. Шолохов в циклі донських оповідань говорить про страшні і прекрасних людських долях в годину революційних потрясінь. Але справа тут не стільки в самій революції, скільки у вічній проблемі боротьби людини з самим собою, у вічній трагедії краху старого звичного світу, яку багато разів переживало людство. І тому Шолохов звертається до сюжетів, давно укоріненим у світовій літературі, зображуючи приватну людське життя як би в контексті світової легендарної історії. Так, в оповіданні В«РодимкаВ» Шолохов використовує давній, як світ, сюжет про поєдинок батька і сина, не впізнають одне одного, з я...