адам. У перекладах Е. Ланна вдалися деякі гротескні фігури. Дуже ретельно опрацьовані подробиці побутової сторони, забезпечені грунтовними коментарями. За всіх книг проведена одна послідовна точка зору.
Але як справедливо пише І.А. Кашкін: Все це добре, поки не почнеш вдивлятися і вслухатися в мову перекладу ... Е. Ланн аргументує кожну дрібницю в своїх перекладах на базі принципу технологічної точності: Основним завданням ... було ознайомлення читача зі стилем Діккенса.
Способом практичного втілення стилю Е. Ланн вважає точність перекладу як сукупність прийомів обробки матеріалу і тут же конкретизує свої положення: Застосовуючи цей прийом, ми категорично відмовимося від тлумачення (інакше розжовування) тих неясностей, які можуть зустрітися в тексті; ми не допустимо лексичних русіцізмов; ми не опустимо жодного слова ... і повторимо це стільки разів, скільки воно зустрітися оригіналі; бо ми знаємо, що ці елементи ... входять до складу стилю, а прийоми точності перекладу повинні бути ключем, яким перекладач відкриває письменницький стиль.
Стиль для Е. Ланна не засіб художнього вираження певного світогляду, а сукупність дрібних, роздроблених прийомів. Він йде не від цілісного розуміння автора, а від формальних частковостей; немає від проблеми характерною мови Діккенса, а від його ідіом, вульгаризмів, а також спотворень, які потрібно донести до нашого читача. Як можна помітити, Ч. Діккенса в Росії переводили багато перекладачів. Однак майже всі ці переклади, як сказав І.А. Кашкін, викликали безліч нарікань. Він так пояснює цю ситуацію: більшість помилок пояснюється тим, що синтаксис Ч. Діккенса, дуже багатий і складний, був доступний перекладачеві далеко не завжди. Часто він не стільки розумів, скільки вгадував оригінал, будучи не в силах охопити всю численну структуру даної фрази.
В 30-ті роки XX століття дуже бурхливо розвивається переклад західноєвропейської художньої літератури. Переводяться на російську мову твори Бальзака, Франса, Стендаля, Гейне, Шіллера, Байрона, Твена і багатьох інших авторів.
Як блискучі перекладачі показали себе такі майстри слова, як Марк Лозинський, Тетяна Щепкіна-Куперник, Самуїл Маршак, Н. Любимов, Е. Калашникова та ін
Слід зазначити, що переклад як діяльність торкалася не тільки європейську та російську культури. До 30-м рокам завершилося створення багатонаціональної держави - Радянський Союз. Переклад охопив і інші культури. Були на російську мову переведені епоси грузинського, вірменського, киргизького, якутського і багатьох інших народів. Через посередництво російських перекладів були здійснені на мови народів СРСР переклади текстів західноєвропейської літератури. Інакше кажучи, перекладацькою діяльністю були охоплені мови всіх народів, навіть тих, у яких писемність тільки-тільки з'явилася.
Середина XX століття відзначена світовою війною, яка вплинула на розвиток перекладу. Війна оголила гостру нестачу кваліфікованих перекладачів, здатних працювати з різними мовами в різних умовах, особливо багато знадобилося синхронних перекладачів.
Потреба у великій кількості професійних перекладачів призвела до того, що стали формуватися перекладацькі відділи, служби, перекладацькі (мовні) навчальні заклади. Професія перекладача стала престижною, стала масовою. З'явилися і стали розвиватися ...
