ати головні В«секретиВ» ораторського мистецтва і вчитися застосовувати їх в аудиторії. br/>
. лексичні та синтаксичні особливості ораторської мови
Лексичні норми - це норми, які визначають: правильність вибору слова з ряду одиниць, близьких йому за значенням чи за формою, вживання слова в тих значеннях, які вона має в літературній мові, доречність використання слова в тій або іншої комунікативної ситуації в загальноприйнятих у мові сполученнях
Ці норми відображаються в тлумачних словниках, словниках іншомовних слів, термінологічних словниках і довідниках. Дотримання лексичних норм - найважливіша умова точності мови і її правильності. Точність мови, перш за все обумовлюється вибором слова. Лексичні норми вимагають: - вживати слово відповідно до його прямим і переносним значенням;-враховувати особливості сполучуваності слів у потоці мовлення; - при виборі синонімів враховувати відмінності між ними; враховувати особливості вживання багатозначних слів; розмежовувати пароніми; враховувати омонимию; уникати мовної надмірності; - не допускати мовної недостатності; - використовувати слова у відповідності зі сформованою ситуацією спілкування та обраним стилем мови; - звертати увагу на експресивно-стилістичне забарвлення слова. Тісний зв'язок лексики з явищами соціального життя, активна змінність словникового складу національної мови, обумовлюють те, що лексичні норми в порівнянні з іншими нормами літературної мови (орфоепічних, акцентологические, граматичними, орфографічними, пунктуаційними) володіють меншою императивностью (предписательной, обов'язковістю), тобто відрізняються меншою строгістю і жорсткістю, більшою відкритістю. Оскільки усна мова незворотна, говорить повинен постійно дбати про те, щоб його мова легко, з першого разу сприймалася слухачами. Обов'язок виступаючого - звести до мінімуму труднощі при сприйнятті мови. При цьому насамперед слід мати на увазі деякі синтаксичні параметри тексту. p align="justify">. Прості пропозиції і частини складних речень не повинні бути надмірно довгими. Межа оперативної пам'яті обмежений довжиною словесної ланцюжка, що складається з 5-7 слів. 2. Більш легко сприймаються такі типи конструкцій, які тяжіють до сфери розмовної мови. За структурою ці конструкції являють собою пропозиції непоширені й малопоширені, односкладні (виразно-особисті, невизначено-особисті, узагальнено-особисті, безособові, називние), неповні, неускладнені 3. Небажано вживати конструкції пасивного стану. Їх природна сфера функціонування - офіційно-діловий стиль, тексти, розраховані, насамперед на передачу і збереження інформації, а не на вплив. br/>
32. особливості службово-ділового спілкування
Ділове спілкування - це така взаємодія людей, яке підпорядковане вирішення певної задачі, тобто мета ділової взаємодії лежить за межами процесу спілкування.
Відзначимо наступні особливості організаційної поведінки:
. Досить жорстка регламентація цілей і мотивів спілкування, способів здійснення контактів між співробітниками. p align="justify"> Відповідно у відношенні мовної поведінки очікується, що обмін відомостями між співробітниками носить не особистий характер і підпорядкований спільним рішенням службового завдання.
. Ієрархічність побудови організації: між підрозділами й співробітниками закріплюються відносини підпорядкування, залежності, нерівності. p align="justify">. Необхідність в особливих зусиллях щодо стимулювання праці, що пояснюється об'єктивною суперечливістю поведінки і самовідчуття людини в організації. p align="justify"> Таким чином, наведені правила в рівній мірі повинні дотримуватися як у розмові між двома діловими співрозмовниками, так і при груповому спілкуванні. У той же час їх використання і конкретний прояв у діловій розмові і на діловій нараді має свої особливості. br/>
. види ділових бесід
Ділова розмова - це розмова між двома співрозмовниками, відповідно її учасники можуть і повинні брати до уваги специфічні особливості особистості, мотивів, мовних характеристик один одного, тобто спілкування носить міжособистісний характер і передбачає різні способи мовного і немовного впливу партнерів один на одного. Бесіда при прийомі на роботу носить характер "приймального" інтерв'ю ", - основна мета якого оцінити ділові якості що надходить на роботу. Бесіда при звільненні з роботи має два різновиди: ситуацію незапланованого, добровільного звільнення працівника і ситуацію, коли працівника доводиться звільняти або скорочувати. Проблемні і дисциплінарні бесіди викликані до життя виникненням збоїв у діяльності співробітника, необхідністю критичної оцінки його роботи і фактами порушення дисципліни. У процесі підготовки проблемної розмови керівник повинен заздалегідь відповісти на питання про сенс, цілі,...
