мою історію, щоб я захотів поїхатиВ».
Форма Subjonctif eut voulu позначає бажання, яке не знайшло своєї реалізації в минулому. Вживання Indicatif, навпаки, характеризує дію як можливе. p align="justify"> Категорія заперечення для дієслова vouloir увазі 4 варіанти питальних конструкцій, але найбільш частотними є тільки три з них:
А) приєднання заперечення до самого модальному дієслову
В«Vous ne voulez pas qu on aille se baigner? Nous aurons le temps, ensuite, de nous changer pour sept heures (De Pitray A.) В»
В«Не хочете піти скупатися? Потім у нас буде час переодягнутися до сьомої години; В»
Б) приєднання заперечення до діктальному дієслову
В«Cela n'a ri en changГ© puisque le texte poГ©tique incite Г comprendre ce qu'il a voulu ne pas dire ... tout court! (Приватна лист) В»
В«Це нічого не змінило, бо поетичний текст дозволяє зрозуміти, чого він не хотів повідомляти взагаліВ».
В) приєднання заперечення або до діктальному, або до модальному дієслову (часто висловлює бажання суб'єкта, щоб діктальное дію взагалі не здійснювалося
В«Mon papa ne veut pas que je danse (народна пісня)В»
В«Мій тато не хоче, щоб я танцювавВ».
Помічено, що в негативних конструкціях з дієсловом vouloir-в більшості випадків відбувається перенесення заперечення з діктального дієслова на модальний. Це об'єднує його з дієсловом devoir, але відрізняє від дієслова pouvoir. Хоча є й інші точки зору. p align="justify"> Висновок
Розгляд теоретичних засад дослідження модальності в першому розділі нашого дослідження дозволило зробити наступні висновки:
Сучасні дослідники не прийшли до одностайної думки з приводу визначення модальності. Великий вплив на розвиток теорії модальності справила трактування модальності академіком В.В. Виноградовим, дана їм в 1950 році. У французькій мові існує дві найбільш поширені класифікації модальностей. Одні лінгвісти (В.В. Виноградов, 1958) виділяють об'єктивну і суб'єктивну модальність - і тоді модальне значення ймовірнісної оцінки розглядається в рамках суб'єктивної модальності. Інші лінгвісти (Мусатов А.А., 2009) виділяють алетіческую, деонтіческую (багато в чому перетинаються з об'єктивної) і епістеміческого модальність. Епістеміческого модальність часто визначається як мовне вираження ймовірності того, що може статися/відбувається/сталася якась гіпотетична ситуація в одному з можливих світів, який служить точкою відліку для оцінки (за замовчуванням це реальний світ, точніше - його інтерпретація мовцем). p align="justify"> Представляє інтерес трактування модальності в роботах М.К....
