Сабанеева. Вона виділяє два види модальності: В«модальність присудкаВ» і В«модальність висловлювання. Автор наполягає на тому, що ці два види модальності повинні бути строго розмежовані, оскільки вони В«не утворюють ні парадигми, ні єдиної функціонально-семантичної категоріїВ». p align="justify"> Е. Бенвенист пропонує свою теорію модальності, яка відрізняється від розуміння модальності вищепереліченими авторами. Він виходить з того, що основною є комунікативна функція висловлювання - повідомлення, запит, спонукання. Ці функції мови відображаються у вираженні модальності в реченні. Радянські та зарубіжні дослідники вважають цей вид модальності основним. p align="justify"> Найчастіше, в зарубіжній лінгвістиці, замість двох основних видів модальності (об'єктивна/суб'єктивна), виділяються три типи модальностей: динамічна? алетіческая, деонтическая і епістеміческого:
Поняття модальності може розглядатися у двох аспектах. У широкому сенсі слова воно служить для визначення характеристик пропозиції: ствердної, питального, оптативної та ін (affirmative, interrogative, optative). У вузькому сенсі, як про це писав Е. Беневіст в 1965 році, поняття модальності слід поширювати на всі поєднання двох або більше дієслів. Перший дієслово буде виступати в ролі допоміжного, що забезпечує модальність. Дієслово, наступний за ним, буде стояти у формі інфінітива і передавати основне значення. p align="justify"> Вивчаючи роботи відомих лінгвістів, ми прийшли до висновку, що між ними немає одностайності в питанні про те, чи є бажання (воля) модальним значенням.
Всього у французькому спостерігається використання чотирьох основних модальних одиниць, що виражають семантику можливості (pouvoir (могти)), ймовірності (savoir (висловлює ймовірність. вміти, знати), бажаності (vouloir (хотіти)) і необхідності ( devoir (виражает. повинність)).
Ми з'ясували, що поле волюнтатівной є лексико-граматичним з домінантним дієсловом vouloir, так як лексеми входять до нього відібрані не тільки за семантичною ознакою, а й по граматичному.
Розглянутий модальне дієслово vouloir, є стилістично нейтральним і відрізняється семантичним однаковістю, так як він обслуговує тільки одну область модальності - модальність волюнтатівной. Ми виділяємо два його основних і одне периферійне значення. Двом основним значенням дієслова vouloir відповідають різні синтаксичні конструкції: Nj + vn + Inf і Uj + Vm que + N2 + W.
При вирішенні завдання другого розділу - розгляді лексико-семантичних потенцій дієслова волюнтатівной vouloir - ми виявили наступні особливості:
А) існування модальності у двох різновидах: об'єктивної та суб'єктивної. Обов'язковою ознакою будь-якого висловлювання є об'єктивна модальність, яка формує предикативну одиницю. Вона виражена синтаксичним індикативом: справжнім, минулим і майбутньому (у значе...
