Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Забезпечення прав підозрюваного у кримінальному процесі

Реферат Забезпечення прав підозрюваного у кримінальному процесі





асувати стадію порушення кримінальної справи.

. Про затримання громадянина іноземної держави орган кримінального переслідування повідомляє в Міністерство закордонних справ Республіки Білорусь для повідомлення посольства або консульства цієї держави. У законі (ч. 2 ст. 115 КПК) не зазначено термін, протягом якого орган кримінального переслідування зобов'язаний зробити дане повідомлення.

Згідно з підпунктом «в»  п. 1 ст. 36 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року «компетентні органи держави перебування повинні невідкладно повідомити Консульська установа держави про те, що в межах його консульського округу будь-який громадянин цієї держави заарештований, ув'язнений у в'язницю, якщо цей громадянин цього вимагатиме [7].

Затримання особи за безпосередньо виник підозрою не може тривати понад 72 годин (на відміну від КПК Росії, відповідно до ст. 94 якого термін затримання не повинен перевищувати 48 годин) з моменту фактичного затримання, після закінчення яких затриманий має бути звільнений з під варти або стосовно його застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Затримання особи, підозрюваної у скоєнні особливо тяжких злочинів, передбачених визначеними статтями КК Республіки Білорусь, не може тривати понад десять діб з моменту фактичного затримання, після закінчення яких затриманий має бути звільнений з-під варти або стосовно його повинна бути застосовано запобіжний захід (ч. 4 ст. 108 КПК).

У разі застосування стосовно затриманого запобіжного заходу обвинувачення має бути пред'явлено йому не пізніше десяти діб з моменту фактичного затримання (в даному випадку підсумовується два види строків - термін затримання і термін утримання під вартою, при цьому порядок обчислення термінів - різний (затримання обчислюється годинами, утримання під вартою - добами), а щодо осіб, затриманих за вчинення злочинів, зазначених у ч. 4 ст. 108 КПК, - не пізніше двадцяти діб (ч. 5 ст. 108 КПК).

Таким чином, підстави для затримання особи вчинила злочин (по безпосередньо виник підозрою у скоєнні злочину) передбачені ст. 108 КПК. Причому вони не однакові за своїми правовими наслідками, у зв'язку з чим їх можна розділити на дві групи: до першої з них відносяться підстави, зазначені у пп. 1-3 ч. 1 ст. 108 КПК, а до другої - зазначені у п. 4 цієї ж статті. За підставами другої групи затримання можливе лише за наявності зазначених у цій нормі умов.

Процесуальний порядок затримання складається з декількох етапів: фактичне затримання; доставлення затриманого в орган кримінального переслідування; складання протоколу затримання посадовою особою, яка здійснила фактичне затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; допит підозрюваного за обставинами затримання; порушення кримінальної справи.


2.3 Дотримання принципу законності при затриманні


Згідно з раніше діючим законодавством метою затримання було вирішення питання про причетність підозрюваного до злочину і застосування щодо затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Таке формулювання закону дозволяла досить широко застосовувати затримання. КПК 1999 взагалі не вказує мету цієї дії. Разом з тим практичні працівники виділяють як цільового призначення затримання можливість за допомогою його отримати докази. На це, до речі, вказали 62% проінтерв'ювали працівників органів розслідування. На питання, яку мету вони ставили перед собою при затриманні осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, опитані відповіли: отримання доказів, і в першу чергу вдячних [35, с.74]. Причому, не поодинокі випадки, коли затримання з метою отримання доказів застосовувалося при відсутності на те законних підстав. А це вже зачіпає конституційні права громадянина.

Деякі слідчі розглядають затримання і взяття під варту не як процесуальна дія, пов'язане з припиненням злочинної діяльності підозрюваного або спробою сховатися від слідства і суду, а як засіб доведення виявленого, але ще не розкритого злочину. В окремих випадках затримання використовується працівниками слідчих органів для того, щоб отримати «потрібні» їм докази, змусити затриманого визнати свою провину, навіть якщо особа не винне і висуває при цьому будь-які переконливі аргументи на своє виправдання.

Аналіз діяльності слідчих органів також показує, що дана міра процесуального примусу не завжди вміло і правильно використовується, нерідко проявляється недооцінка норм, що забезпечують інтереси особистості. Так, за даними Інформаційно-аналітичного центру МВС Республіки Білорусь в 2006 році правоохоронними органами республіки було затримано за підозрою у скоєнні злочину 24 596 осіб, з них звільнено з-під варти - 7405 (30,1%); в 2007 році - 26 800 і 7782 (29%); у 2008 році - 23 883 і 71...


Назад | сторінка 14 з 31 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Застосування кримінально-процесуального затримання підозрюваного у скоєнні ...
  • Реферат на тему: Затримання за підозрою у скоєнні злочину як міра кримінально-процесуального ...
  • Реферат на тему: Затримання осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів
  • Реферат на тему: Процесуальний порядок затримання та права підозрюваного
  • Реферат на тему: Затримання підозрюваного в сістемі ЗАХОДІВ кримінально-процесуального приму ...