ідбиваються у виборі різної тональності (підвищеної, нейтральної, обиходной, фамильярной) і ступеня емоційної забарвленості спілкування. Та чи інша соціальна ситуація характеризується певним набором загальноприйнятих норм як поведінки людини в цілому, так і його мовної діяльності. Отже, для успішної побудови будь-якого діалогу необхідний облік
соціальних ролей комунікантів . Ролі, залежно від того, обумовлені вони постійними соціальними характеристиками людини або змінними, діляться на постійні та змінні.
Постійні ролі обумовлені такими характеристиками, як соціальний стан, професія, вік, стать, які накладають відбиток на поведінку і навіть спосіб життя людини.
До змінних ж ролям відносять роль пасажира, покупця, пацієнта та ін
Однак крім соціальних ролей існують не менш важливі ролі міжособистісні (наприклад, роль друга, партнера і ін.) Міжособистісна роль - це поведінка, яка очікується від наз іншою людиною згідно сталими між нами відносинам (Добровіч 1980: 73). Вступаючи з співрозмовником в діалог, ми виконуємо одночасно і соціальну, і міжособистісну роль.
) Залежно від характеру ролей ситуація визначається як симетрична / асиметрична. Симетричні ситуації, взаємодіючі учасники яких мають однакові соціальні ознаки (вік, соціальний статус). Асиметричні ситуації, учасники яких розрізняються соціальними ознаками (вік, службове становище): студент / викладач; підлеглий / начальник.
) Вибір звернення також залежить від характеристики позиції адресанта і адресата , тобто від рівності / нерівності рольових позицій спілкуються. Якщо позиція симетрична, тобто спілкуються рівні за віком і службовому становищу, то використовуються неформальні форми звернення. При асиметричної позиції «начальник / підлеглий» не все так однозначно, як може здатися на перший погляд. Неофіційне звернення за відсутності відповідних відносин сприймається і начальником, і підлеглим як неповагу, образу гідності. Неофіційна форма звернення в службовій обстановці можлива лише за наявності по-справжньому дружніх і довірчих відносин між людьми, наприклад, якщо вони одного віку або вже давно працюють разом.
) Важливою є також офіційність / неофіційність обстановки спілкування. Офіційним спілкування вважається тоді, коли воно пов'язане з особливо суворим протоколом встановлених правил: це ділові переговори, збори, засідання, наради тощо Неофіційне спілкування більш за все пов'язане з побутово-побутової сферою взаємодії.
) Форма звернення залежить від ступеня знайомства співрозмовників. Офіційно і шанобливо ми звертаємося до незнайомого або малознайомого адресату; менш формально - до близьких, родичів, друзів, одним словом - до добре знайомого адресату. Перехід з офіційною форми звернення на неофіційну при подальшому знайомстві властивий молоді. Поважна офіційна форма спілкування характерна для людей старшого покоління, інтелігентів.
) Слід враховувати характер взаємин комунікантів . Якщо і при давнє знайомство мовець відноситься до свого співрозмовника стримано, холодно, то спілкування може витримуватися в підкрес...
